Укладення договору — завершальний етап здійснення закупівлі. Однак на практиці трапляються випадки, коли виконання договору стикається з перешкодами: порушення строків, неналежна якість товарів чи послуг, зміна потреб замовника тощо. У таких ситуаціях виникає потреба у достроковому припиненні зобов’язань сторін — в розірванні договору.
Водночас важливим при розірванні договору, зокрема договору про закупівлю, є врахування судової практики, яка формує підходи до тлумачення норм закупівельного законодавства у контексті розірвання договорів та надає практичні рекомендації, як діяти сторонам договору при необхідності розірвання договору, зокрема у відповідності до статей 651-654 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ).
Тому далі розглянемо актуальну судову практику щодо розірвання договору в судовому порядку у відповідності до статті 652 ЦКУ, а також позицію судів щодо правомірності одностороннього розірвання договору про закупівлю.
Норми статті 651 ЦКУ дозволяють в односторонньому порядку розірвати договір. Зокрема, частина 3 статті 651 ЦКУ деталізує, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У відповідності до норм ЦКУ можна дійти до висновку, що розірвати договір про закупівлю в односторонньому порядку є одностороннім правочином, і сторони договору розірвати договір в односторонньому порядку можуть виключно у випадку, коли така умова передбачена законом, наприклад, така умова може бути передбачена спеціальними нормами щодо певних видів договорів або умову про одностороннє розірвання сторони передбачили в договорі про закупівлю.
Водночас про особливості розірвання договору про закупівлю в односторонньому порядку можна більше дізнатися в статті Одностороннє розірвання договору про закупівлю в публічних закупівлях.
При цьому, якої позиції дотримуються суди щодо (не) правомірного одностороннього розірвання договору ознайомимося в наступних судових справах.
В даній судовій справі Верховний суд погодився з позицією судів обох інстанцій, що в разі, якщо договором була передбачена умова щодо одностороннього порядку розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, то в такому випадку, в замовника були присутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, що відповідає приписам норм ЦКУ та Господарського кодексу України, а також умовам самого договору.
У цій справі Верховний Суд підтвердив правомірність висновків суду апеляційної інстанції про недійсність одностороннього правочину ДП «МТП «Південний» щодо розірвання договору з ТОВ «ФОМІТ» про надання послуг.
Ключова позиція суду полягала в тому, що єдиною підставою для одностороннього розірвання договору відповідно до його умов є факт невиконання або неналежного виконання зобов’язань виконавцем, який повинен бути підтверджений належними доказами.
Натомість апеляційний суд встановив, що послуга, яка стала предметом спору – повірка залізничних ваг, не передбачала обов’язку виконавця залучати вагоповірочне обладнання або бригаду, оскільки відповідні витрати не включені до погодженої калькуляції і не передбачені договором. Такий обов’язок існував лише при виконанні інших послуг (№16–18), що стосуються повірки автомобільних ваг.
Тому замовник не довів факту порушення договору з боку виконавця, що виключало можливість одностороннього розірвання договору в даному випадку.
Таким чином, розриваючи договір в односторонньому порядку важливим є аналіз умов договору на предмет не виконання/неналежного виконання його умов однією із сторін, адже суди можуть визнати недійсним одностороннє розірвання договору, як було в наведеній судовій справі.
Розірвання договору у судовому порядку у зв’язку із зміною істотних обставин справи
Ще однією підставою для розірвання договору, окрім одностороннього розірвання, є розірвання договору на підставі рішення суду на вимогу однієї із сторін договору.
Зокрема, в разі, недосягнення згоди між сторонами щодо зміни умов договору або його розірвання, заінтересована сторона може звернутися до суду для розірвання договору.
При цьому, суд може розірвати договір при наявності одночасно умов, які передбачені частиною 2 статті 652 ЦКУ:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тому видається, що в разі, подання позову до суду задля розірвання договору у відповідності до статті 652 ЦКУ, зацікавленій стороні необхідно довести наявність вище наведених умов.
Далі пропонуємо розглянути судову справу, яка пройшла всі судові інстанції та в якій постачальник намагався розірвати договір у відповідності до статті 652 ЦКУ.
В наведеній судовій справі Верховний суд не погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності підстав для розірвання договору, які передбачені частиною 2 статті 652 ЦКУ, зазначивши, що для розірвання договору згідно розглядуваної норми потрібно одночасно довести, умови, які визначені в зазначеній нормі.
Водночас, як зазначив суд, комерційні ризики, приміром, інфляція чи війна, не є автоматично підставою для розірвання договору.
Тому стороні договору, яка подаватиме позов до суду задля розірвання договору про закупівлю, необхідно насамперед проаналізувати умови, які визначені в частині 2 статті 652 ЦКУ, задля можливості їх доведення в суді, оскільки розірвати договір згідно наведеної норми в судовому порядку є доволі складно.
Однак можливо, якщо одночасно будуть присутні усі чотири умови, які передбачені зазначеною нормою.
Підсумки
1. Одностороннє розірвання договору та розірвання договору за рішенням суду є двома різними способами припинення договірних відносин, кожен з яких має своє значення, підстави та правові наслідки.
2. Розірвання договору в односторонньому порядку є одностороннім правочином, який може реалізовуватися шляхом направлення одній із сторін договору, іншою стороною, повідомлення про розірвання. Однак для можливості одностороннього розірвання договору важливим є передбачення в договорі умов та порядку розірвання договору, зокрема з огляду на певні обставини, які можуть надати можливість одній із сторін договору використати дану умову договору.
При застосуванні односторонньої відмови від виконання договору важливим є аналіз договору на предмет можливості її застосування, адже одностороння відмова від виконання договору може бути успішно оскаржена до суду, що спостерігалося в прикладі 2.
3. При відсутності можливості розірвання договору в односторонньому порядку та не погодженням із розірванням договору за домовленістю сторін, зацікавлена сторона договору може звернутися до суду задля розірвання договору в судовому порядку, зокрема у відповідності до статті 652 ЦКУ.
