Застосування національних стандартів не є обов’язковим, крім випадків, коли це встановлено нормативно-правовими актами. Зокрема, на окремі товари Особливості поширюють таку обов'язковість. Водночас встановлюючи спеціальні вимоги потрібно розібратись із тим, що таке стандарти та якими стандартами замовникам потрібно керуватись при закупівлі.

Для підтвердження технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, зокрема відповідності національним стандартам, замовники вимагають надання учасниками певних документів. Які саме документи замовники можуть вимагати?

Формуючи тендерну документацію замовники інколи виходять за межі вимог, що передбачені ДСТУ. Такі дії не є безпечними. Тож варто розібратися чому замовники не можуть вимагати від учасників подання документів, які не визначені національними стандартами?

Як правило замовники користуються шаблонним вимогами та не завжди мають час для перевірки чинності ДСТУ, або не маючи вузького спеціаліста замовник може допуститися помилки під час визначення відповідності ДСТУ, щодо предмету закупівлі. Можливі наслідки допущення такої помилки та дії замовника будуть залежати від етапу виявлення порушення.

Читаючи положення пункту 29 Особливостей можна дійти висновку, що законодавцем забороняється встановлювати вимоги, які не передбачені національними стандартами та замовникам складаючи тендерну документацію потрібно бути вкрай детально вивчити такі національні стандарти, які встановлюють вимоги до таких товарів:

При складанні тендерної документації важливо враховувати також позиції органу оскарження. Якщо замовника встановлює вимогу, що не передбачена ДСТУ, це завжди ризик затягування закупівлі через скаргу.