Наслідки незалучення переможця закупівлі до участі у справі щодо правомірності висновку за результатами моніторингу про розірвання договору та інші рішення ВСУ
1
96
При здійсненні публічних закупівель замовники, учасники та інші суб’єкти закупівельного процесу стикаються з необхідністю застосування значної кількості правових норм, правильне тлумачення та реалізація яких мають важливе значення при здійсненні закупівель.
Водночас формування єдиного підходу до застосування таких норм забезпечується, зокрема, судовою практикою, насамперед практикою Верховного Суду.
Аналіз рішень Верховного Суду є особливо важливим для замовників, учасників процедур закупівель та інших суб’єктів закупівельного процесу, оскільки такі рішення не лише вирішують конкретні спори, а й формують правові позиції, обов’язкові для врахування при застосуванні норм законодавства у сфері публічних закупівель.
У цій статті пропонуємо огляд ключових правових позицій Верховного Суду за останній місяць при розгляді спорів у сфері публічних закупівель, які мають важливе значення для діяльності замовників та учасників, зокрема сприяють мінімізації ризиків порушень законодавства та формуванню правомірної закупівельної практики.
Коментар: Верховний Суд в даній судовій справі дійшов висновку, що під час розгляду спору щодо оскарження висновку ДАСУ про результати моніторингу закупівлі суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права, а саме — не залучили до участі у справі переможця процедури закупівлі, з яким уже було укладено договір про закупівлю.
Зокрема, суд наголосив, що відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень статті 49 КАС України, виконання висновку Держаудитслужби, який передбачає розірвання договору про закупівлю, безпосередньо впливає на права та обов’язки не лише замовника, а й переможця закупівлі, з яким було укладено договір. За таких обставин останній має бути залучений до справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Водночас незалучення такої особи позбавляє її можливості реалізувати право на судовий захист. При цьому, на переконання суду, правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
Коментар: Верховний Суд у цій судовій справі дійшов висновку, що висновок Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі є протиправним, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — законними й обґрунтованими. Суд зазначив, що під час здійснення моніторингу контролюючий орган неправильно застосував абзац 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, вийшовши за межі вимог, визначених тендерною документацією, та необґрунтовано розширивши їх зміст щодо учасника закупівлі.
Зокрема, Верховний Суд наголосив, що тендерна документація не містила вимоги про наявність в учасника безпосередніх договірних відносин із виробником товару та не обмежувала перелік документів, якими може підтверджуватися відповідний зв’язок.
За таких обставин підтвердження відносин із виробником через посередників (дилерів, дистриб’юторів) є допустимим і відповідає умовам тендерної документації.
Відтак, за відсутності чітко визначених вимог у тендерній документації, замовник не був зобов’язаний відхиляти тендерну пропозицію ТОВ «Креміньшина».
Таким чином, розглянута судова справа підтверджує, що замовникам необхідно формувати вимоги тендерної документації максимально чітко та зрозуміло, що дозволить уникати їхнього неоднозначного трактування учасниками, самим замовником чи аудиторами.
Коментар: після проведення закупівлі в замовника наступає не менш важливий етап – виконання договору, який, досить часто, супроводжується «суперечками» із контрагентами.
При цьому, на етапі виконання договору важливе значення мають умови договору, які, в разі, їхнього коректного формулювання дозволяють максимально захистити інтереси замовника.
Тому замовникам слід ретельно підходити до етапу формування проєкту договору та його підписання сторонами, оскільки в протилежному випадку можуть виникати ситуації, як у розглянутій судовій справі, в якій виникла суперечка щодо поставки товару, який не відповідав вимогам тендерної документації та умовам договору.
Так, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що відмова замовника у прийнятті поставленого товару є необґрунтованою, зокрема суд наголосив, що в межах процедури закупівлі позивачем була запропонована та визначена переможною конкретна модель транспортного засобу — автомобіль TK-IV-AC20 на шасі Iveco Eurocargo ML110E25WS-E5, технічні характеристики якої, зокрема потужність двигуна 185 кВт (250 к.с.), відповідали мінімальним вимогам тендерної документації.
Так, суд зазначив, що розбіжність у договорі щодо показника номінальної потужності двигуна виникла внаслідок очевидної технічної помилки, пов’язаної з використанням різних одиниць виміру потужності, та не свідчить про поставку товару, який не відповідає предмету закупівлі чи умовам тендерної пропозиції.
За таких обставин поставлений товар відповідає якісним та технічним характеристикам, визначеним у тендерній документації, а тому у замовника були відсутні правові підстави для відмови у його прийнятті.
