Згідно пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Звертаючи увагу на пункт 6 частини 1 статті 1 Закону, договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Відповідь на питання щодо необхідності відображення коду ДК у договорі про закупівлю можна віднайти у статті Чи обов’язково у договорі про закупівлю вказувати код ДК.

А як же бути замовнику, коли мова йде про прямі угоди? Для початку варто розглянути що таке прямий договір у розумінні законодавства, в тому числі й у сфері публічних закупівель.

Прямий договір у розумінні законодавства

Оскільки прямий договір не є договором про закупівлю в розумінні Закону, то перш за все замовнику необхідно керуватися загальними вимогами Закону та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості), а також враховувати Цивільний та Господарський кодекси України. І звісно ж не забувати, що частина вимог в закупівельній сфері стосуються виключно договору про закупівлю та на прямі угоди впливу не мають.