При виконанні договору про закупівлю виникає чимало обставин, які зумовлюють необхідність внесення змін до нього. Зокрема, вносячи зміни до договору про закупівлю сторонам потрібно враховувати приписи пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості).
Водночас змінюючи умови договору, який не є договором про закупівлю в розумінні закупівельного законодавства, сторони повинні керуватися умовами самого договору та нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, під час виконання договору замовники досить часто з’ясовують, що обсягу предмета закупівлі, який визначений в договорі не буде потрібно до кінця року. Тобто, до прикладу, постачальник виконуючи умови договору здійснив поставку певної частини товару, однак решту обсягу товару, який визначений умовами договору замовнику не потрібно.
І що робити замовнику в такому випадку? Чи потрібно розривати договір? Або ж не розривати договір і чекати закінчення строку його дії, оскільки, можливо, товари, які визначені в договорі все ж знадобляться протягом року.
Відповідаючи на дане питання слід зазначити, що законодавство з публічних закупівель, зокрема норми Особливостей не зобов’язують сторони розривати договір у випадку, коли в замовника відсутня потреба в предметі закупівлі, який залишається згідно умов договору.
Однак розглядаючи дане питання слід звернути увагу на дві важливі обставини, які слід врахувати при виникненні зазначеного вище випадку та які свідчать, що розірвання договору є найбільш оптимальним варіантом.
Неможливість взяття бюджетних зобов’язань
Розглядаючи першу обставину, яка доводить необхідність розірвання договору у випадку, відсутності подальшої потреби, варто звернутися до норм бюджетного законодавства.
Частина 1 статті 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років.
Окрім цього, аналогічну норму містить наказ Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (далі - Наказ № 309).
Так, згідно з пунктом 2.1 Наказу № 309 розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
Пункт 2.8 Наказу № 309 визначає, що під час виконання умов одного бюджетного зобов’язання можуть виникати у різні періоди декілька бюджетних фінансових зобов’язань, які реєструються в органах Казначейства відповідно до пункту 2.4 цієї глави.
У відповідності до даних норм, розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов’язання тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених кошторисами.
При цьому, в замовника протягом року можуть виникати, до прикладу, непередбачувані потреби, під які замовнику також потрібно буде брати бюджетні зобов’язання, на які досить часто в замовників не вистачає бюджетних асигнувань.
В свою чергу, у разі відсутності бюджетних асигнувань в достатньому розмірі замовник не зможе зареєструвати бюджетне зобов’язання без зняття в органах казначейства бюджетних зобов’язань за договором, в якому відсутня подальша потреба.
Тому замовникам задля можливості реєстрації бюджетних зобов’язань, при виникненні непередбачуваної потреби та відсутності достатнього обсягу бюджетних асигнувань, потрібно розірвати договір, в якому відсутня подальша потреба, для того щоб вивільнити такі асигнування для нового предмета закупівлі.
Отож, першою обставиною, яка доводить необхідність розірвання договору при відсутності подальшої потреби в предметі закупівлі є потенційне вивільнення бюджетних асигнувань для нових потреб замовника.
Неможливість здійснення моніторингу після розірвання договору
Відповідно до пункту 23 Особливостей Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Частина 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає, що моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Згідно зазначених вище норм, аудитори можуть проводити моніторинг закупівлі виключно до закінчення строку дії договору про закупівлю.
Абзац 1 пункту 4 Особливостей визначає, що у разі виконання сторонами договору про закупівлю, укладеного відповідно до пункту 10 цих особливостей, або закінчення строку дії такого договору про закупівлю за умови його виконання сторонами, або його розірвання замовник обов’язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю у строки, визначені пунктом 12 частини першої статті 10 Закону
Водночас обставиною, який сповіщатиме аудиторам, що строк дії договору завершився та в аудиторів відсутні підстави для моніторингу закупівлі є звіт про виконання договору про закупівлю.
Відповідно при розірванні договору про закупівлю або зменшенні обсягу предмета закупівлі шляхом укладення додаткової угоди на підставі підпункту 1 пункту 19 Особливостей та оприлюдненні звіту про виконаний договір у відповідності до пункту 4 Особливостей в аудиторів будуть відсутні підстави для моніторингу процедури закупівлі.
Таким чином, другою обставиною, яка свідчить, що розірвання договору або зменшення обсягів предмета закупівлі на підставі підпункту 1 пункту 19 Особливостей при відсутності подальшої потреби в предметі закупівлі є неможливість здійснення моніторингу Держаудитслужбою.
