Цьогоріч Кабінет Міністрів України прийняв зміни щодо продовження терміну дії прав ТОВ «Газопостачальної компанії “Нафтогаз Трейдинг”» на постачання природного газу за встановленою ціною у максимально пізній строк – 12.04.2024 року (зміни набрали чинності з 13.04.2024 року). Та всім відомо, що попередній договір із даним постачальником завершився 15.04.2024 року. В зв’язку з ситуацією, що склалася, низка замовників не встигли вчасно завершити закупівлю та на певний період залишилися без договору на постачання природного газу. У цій статті ми розглянемо чому таким замовникам не варто надіятися на перехід до постачальника «останньої надії», що таке позадоговірні зобов’язання та як діяти замовнику у разі їх виникнення. І розпочнемо з аналізу самого поняття постачальника «останньої надії».

Хто такий ПОН природного газу?

Для розуміння хто ж такий постачальник «останньої надії» варто звернутися до Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі – Закон про ринок). У відповідності до пункту 26 частини 1 статті 1 цього закону, постачальник «останньої надії» – це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Перейдемо до пункту 1 статті 15 Закону про ринок – постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців після його припинення або скасування постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України без проведення конкурсу.