При здійснення будь-якої закупівлі, замовник стикається із таким поняттям як «джерело фінансування». Адже згідно частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), публічна закупівля – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом. І відповідно придбання предмета закупівлі тягне за собою обов’язок замовника оплатити такі товари / роботи / послуги з визначеного джерела фінансування. Та все ж замовники продовжують цікавитись чи впливає даний термін на закупівельні процеси та здійснення публічних закупівель в цілому?  

Першим кроком для вивчення даної тематики є розуміння в яких випадках замовник відображає в електронній системі закупівель інформацію щодо джерела фінансування або супутню інформацію щодо даного фактору. Звертаючись до частини другої статті 4 Закону, у річному плані повинна міститися така інформація: 

4) код економічної класифікації видатків бюджету (для бюджетних коштів).  

Відповідно у випадках, коли закупівля здійснюється за рахунок бюджетних коштів, то замовник зобов’язаний зазначити в окремому електронному полі КЕКВ. Крім цього у відповідному електронному полі електронної системи закупівель замовник має змогу зазначити в річному плані закупівель такі типи джерел фінансування, як: 

  • державний бюджет України; 
  • бюджет Автономної Республіки Крим; 
  • місцевий бюджет; 
  • власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства); 
  • бюджет цільових фондів (що не входять до складу Державного або місцевих бюджетів); 
  • кредити та позики міжнародних валютно-кредитних організацій; 
  • інше. 

Звертаємо увагу, що в основному джерело фінансування практично не впливає на планування та здійснення закупівлі, про що більш детально зазначено у матеріалі «Чи впливає джерело фінансування замовника на визначення виду закупівлі». В той же час законодавство містить певні окремі випадки, на які не поширюються вимоги Закону або ж коли положення сфери публічних закупівель застосовуються з певними уточненнями.