В процесі реалізації закупівельної діяльності, замовник нерідко звертає увагу на інформацію про країну походження відповідного товару та навіть встановлює відповідні вимоги щодо підтвердження такої інформації. Водночас вимоги щодо зазначення в тендерній пропозиції інформації про країну походження конкретних товарів залишаються джерелом численних спорів у межах закупівельних процедур – особливо коли така інформація є відсутньою або суперечить вимогам замовника. 

І все ж в окремих випадках перевірка інформації щодо країни походження товару є необхідною мірою для замовника аби уникнути ряду можливих порушень законодавчих норм. Для прикладу, у відповідності до вимог пункту 2 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості), замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів походженням з Російської Федерації / Республіки Білорусь / Ісламської Республіки Іран, за винятком товарів походженням з Російської Федерації / Республіки Білорусь, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою. 

Або ж відповідно до пункту 3 статті 5 Рамкової угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування ЄС для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка ратифікована Законом України від 06.06.2024 № 3786-IX, усі поставки та матеріали, які фінансуються та закуповуються Україною або суб’єктами під її контролем для реалізації заходів Плану, повинні походити із прийнятних країн, зазначених у пункті 1(a) та (b) статті 5 Рамкової угоди, крім випадків, коли поставки та матеріали не можуть бути отримані на розумних умовах у жодній із таких країн. 

Як бачимо, нормативно-правові акти різного законодавчого рівня врегульовують питання здійснення публічних закупівель із врахуванням інформації про країну походження товару. Тому виникає необхідність зрозуміти що варто розглядати під терміном «країна походження товару». 

Звертаючись до статті 36 Митного Кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій: 

  • товар був повністю отриманий;
  • товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. 

Окрім цього відповідно до норм Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, країна походження товару – країна, у якій товар було цілком вироблено  чи  піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил. 

Отож пропонуємо розглянути позицію Органу оскарження та Державної аудиторської служби України щодо ситуацій, в яких інформація про країну походження товару відсутня у відповідному документі або ж коли зазначена інформація не відповідає вимогам замовника. 

Відсутність в тендерній документації інформації про країну виробника 

Приклад 1. Рішення Органу оскарження № 6564-р/пк-пз від 24.04.2025 по закупівлі UA-2025-03-20-013877-a: