Під час здійснення закупівлі шляхом запиту пропозицій постачальників у відповідності до Постанови Кабміну від 14 вересня 2020 р. № 822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу» (далі-Постанова №822) замовники, окрім заповнення електронних форм з окремими полями з інформацією про закупівлю, повинні оприлюднити проект договору з обов’язковим зазначенням підстав та у разі потреби із зазначенням порядку зміни його умов.
При цьому, Постановою Кабміну № 33 від 14.01.2026 було викладено в новій редакції пункт 57 Постанови №822.
Зокрема, даними змінами було доповнено пункт 57 Постанови №822 наступними положеннями:
«Якщо законодавством не передбачено обов’язкову для застосування форму договору для окремих товарів і при цьому адміністратор розмістив форму проекту договору разом з оголошенням про проведення кваліфікації до електронного каталогу в електронній системі закупівель, то під час оголошення запиту пропозицій постачальників замовник має право використовувати таку форму або додати до запиту пропозицій постачальників інший проект договору.
У випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту, або якщо замовник відповідно до абзацу четвертого цього пункту прийняв рішення використовувати форму проекту договору, оприлюднену в електронній системі закупівель, такий замовник не завантажує до запиту пропозицій постачальників проект договору та використовує форму проекту договору, оприлюднену адміністратором в електронній системі закупівель.
У разі коли замовником використовується форма проекту договору, оприлюднена адміністратором разом з оголошенням про проведення кваліфікації до електронного каталогу в електронній системі закупівель, такий договір укладається у формі електронного документа на підставі дій осіб, уповноважених замовником та постачальником на укладення договору, з накладенням електронних підписів відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»».
Отож, згідно наведених змін договір, який буде укладатися за результатами запиту пропозицій постачальників, буде електронним документом.
Враховуючи поширення електронного документообігу, укладення договорів у такій формі стає звичною практикою у сфері публічних закупівель.
Водночас укладення електронних договорів має певні особливості, які можуть мати практичне значення для правильного застосування законодавства у сфері закупівель. Зокрема, замовники зобов’язані дотримуватися низки строків, встановлених нормативно-правовими актами, обчислення яких у багатьох випадках здійснюється з дати укладення договору.
Особливістю електронного договору є те, що під час його підписання можуть відображатися дві різні дати: дата, зазначена у тексті договору як його реквізит, та дата накладення електронного підпису, яка фіксується технічними засобами електронного документообігу. У зв’язку з цим на практиці виникає питання: яку саме дату слід вважати датою укладення електронного договору — дату, зазначену у самому договорі, чи дату його підписання електронним підписом.
Загальні положення щодо укладення договору
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 640 ЦКУ визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, наведені норми ЦКУ визначають загальні засади укладення договорів, зокрема щодо досягнення згоди сторін з істотних умов договору, можливості укладення договору у різних формах та визначення моменту його укладення.
Разом з тим для з’ясування особливостей укладення договорів в електронній формі необхідно звернутися до спеціального законодавства, зокрема до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію», які визначають правові засади створення, використання та підписання електронних документів.
Правове регулювання електронних договорів
Правове регулювання електронних документів здійснюється Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі-Закон).
Згідно статтею 5 Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов’язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Стаття 6 Закону визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.
Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Водночас відповідно до статті 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а його допустимість як доказу не може ставитися під сумнів лише з цієї підстави.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Поняття електронного договору та особливості його укладення визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з цим Законом електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.
Стаття 11 цього Закону визначає порядок укладення електронного договору. Зокрема, такий договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції укласти договір (оферти) та її прийняття іншою стороною (акцепту). Пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови договору, передбачені законодавством для відповідного виду договору, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
При цьому, електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:
- технологію (порядок) укладення договору;
- порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
- можливість та порядок внесення змін до умов договору;
- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
- технічні засоби ідентифікації сторони;
- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
- посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
- спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
- можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
- інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
Водночас, як уже зазначалося, на практиці виникають питання - яку саме дату слід вважати датою укладення електронного договору.
Слід зазначити, що законодавство не містить прямої норми, яка б однозначно визначала співвідношення дати, зазначеної у тексті електронного договору, та дати накладення електронного підпису. Водночас у деяких сферах правового регулювання законодавець застосовує підхід, за яким для електронних документів вирішальне значення має дата, зазначена у самому документі. Зокрема, відповідно до статті 187 Податкового кодексу України для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Разом з тим наведене положення стосується податкових правовідносин і безпосередньо не регулює питання моменту укладення електронних договорів. З огляду на це у договірних правовідносинах доцільно забезпечувати узгодженість між датою, зазначеною у тексті електронного договору, та датою його підписання електронними підписами сторін.
Тобто замовнику та його контрагенту доцільно визначати однаковими дату, зазначену в електронному договорі, та дату його підписання електронними підписами, для уникнення можливих суперечностей під час обчислення строків.
Підсумки
- Електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.
- Момент укладення електронного договору пов’язується з отриманням оферентом відповіді про прийняття його пропозиції, що на практиці підтверджується накладенням електронного підпису стороною, яка здійснює акцепт.
- Замовнику та контрагенту у договірній практиці доцільно забезпечувати узгодженість між датою, зазначеною у тексті електронного договору, та датою його підписання електронними підписами сторін