З 24.08.2026 запрацювали нові законодавчі правила для проведення закупівель товарів та товарів у складі робіт, послуг щодо яких замовник повинен застосовувати вимоги по локалізації. Однак, посилення контролю над такими закупівлями, наявність обов'язкових вимог чи не на кожному етапі проведення закупівель без затвердження необхідної законодавчої бази створює для замовника чималі ризики.
Окремі положення нового Закону України “Про публічні закупівлі” № 4888-IX від 27.05.2026 зокрема стосуються підтвердження ступеню локалізації та вводяться в дію з 24.08.2026. Зокрема, доволі суттєво змінено і доповнено пункт 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про публічні закупівлі” від 25.12.2015 №922 (далі - Закон №922).
Ступінь локалізації виробництва - показник місцевої складової у питомій вазі вартості сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, складових частин і комплектуючих виробів, робіт, послуг та інших складових вітчизняного виробництва у виробничій собівартості товару, що є предметом закупівлі, незалежно від того, закуповується такий товар як самостійний предмет закупівлі чи у складі робіт або послуг (пункт 29-1 частини 1 статті 1 Закону №922).
Зі змінами з'являються термін “виробнича собівартість” та заміну “собівартості”, як складова механізму визначення ступеня локалізації виробництва.
Згідно підпункту 1 пункту 6-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №922 ступінь локалізації виробництва визначається самостійно виробником товару та підтверджується Уповноваженим органом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за новою формулою:
СЛ = (1 - (МВ + ІВ) / ВС) × 100 %,
де СЛ - ступінь локалізації виробництва;
МВ - митна вартість сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, складових частин і комплектуючих виробів, робіт, послуг та інших складових, імпортованих на митну територію України виробником для виробництва товару (у гривнях);
IВ - вартість імпортних сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, складових частин і комплектуючих виробів, робіт, послуг та інших складових, придбаних окремо та/або у складі продукції для виробництва товару у постачальника - резидента України, без урахування податку на додану вартість (у гривнях);
ВС - виробнича собівартість товару (у гривнях). Витрати, що включаються до виробничої собівартості товару, та перелік технологічних операцій виробництва товару визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, з 24.08.2026 порядок визначення ступеню локалізації виробництва змінився.
Порядок формування та ведення переліку товарів з підтвердженим ступенем локалізації виробництва визначає Кабінет Міністрів України.
Підтвердження відповідності ступеня локалізації виробництва Уповноважений орган здійснює на підставі відомостей та документів, поданих безпосередньо виробником товару, за умови виконання таким виробником технологічних операцій відповідно до переліку технологічних операцій, що застосовуються для виробництва товарів, на які поширюються вимоги щодо локалізації виробництва (далі - технологічні операції).
Перелік технологічних операцій, що визначає основні види виробничих процесів, необхідних для виробництва товару та/або груп товарів, розробляє Уповноважений орган та затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до підпункт 7 пункту 6-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №922
- у тендерній документації у тому числі в проекті договору про закупівлю, додатково до вимог до тендерної документації, визначених цим Законом, обов’язково зазначаються вимога щодо відповідності ступеня локалізації виробництва, встановленого цим пунктом, а також вимога щодо надання учасником (на стадії подання пропозиції) та постачальником (на стадії виконання договору) інформації та підтвердних документів щодо ступеня локалізації виробництва;
- додатково до вимог тендерної документації, визначених цим Законом, зазначається вимога щодо обов’язку учасника, який не є виробником товару, надавати замовнику документи, що підтверджують ступінь локалізації виробництва, зокрема інформацію про всіх суб’єктів господарювання, залучених до ланцюга постачання між виробником товару та учасником.
Підпункт 8 пункту 6-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №922 визначає перелік підстав для відхилення тендерної пропозиції, якщо
- ступінь локалізації виробництва товару, запропонованого учасником, не відповідає ступеню локалізації виробництва, встановленому цим пунктом;
та/або
- учасник не надав інформації та підтвердних документів щодо ступеня локалізації виробництва;
та/або
- учасник, який не є виробником товару, не надав інформації щодо всіх суб’єктів господарювання, що будуть залучені до ланцюга постачання між виробником товару та учасником закупівлі;
та/або
- у тендерній пропозиції учасника відсутня інформація про товар, включений до переліку локалізованих товарів;
та/або
- товар, що є предметом закупівлі, включено до переліку локалізованих товарів на підставі заяви суб’єкта господарювання, іншого, ніж суб’єкт господарювання, який відповідно до тендерної пропозиції є виробником такого товару.
Замовник зобов’язаний відмінити закупівлю у разі, якщо органом державного фінансового контролю встановлено, що в тендерній документації не визначено вимоги щодо відповідності предмета закупівлі встановленому ступеню локалізації виробництва для товарів, щодо яких застосовуються вимоги щодо ступеня локалізації виробництва.
Договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення його з порушенням вимог пункту 6-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №922.
Що ж ми маємо на практиці? Відсутність оновленого порядку підтвердження ступеню локалізації виробництва. На вебпорталі Уповноваженого органу розміщено інформаційний матеріал щодо технологічних оновлень електронної системи закупівель. При цьому, в даному матеріалі вказано, що з 24.08.2026 року Закон передбачає новий механізм додавання товарів до Переліку локалізованих, проте нормативна база для цього ще формується. У зв'язку з цим, з 24 серпня в електронній системі буде технічно обмежено можливість подання виробником заявок на додавання нових товарів до Переліку локалізованих товарів за старим механізмом до прийняття нового порядку формування та ведення переліку товарів з підтвердженим ступенем локалізації.
Тобто, Порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 861 (далі - Порядок №861), який встановлює механізм підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів та яким користувалися замовники під час формування тендерної документації, зокрема, хоч і не втратив чинність, проте й не узгоджується із законодавчими змінами. І Уповноважений орган лише підтверджує, що варто чекати нового порядку.
Крім того, товари, що були внесені в перелік локалізованих до 24.08.2026 наразі в статусі “активний”. Проте, є кілька нюансів. По-перше, такі товари локалізовані в тому числі із наданням відповідних документів згідно Порядку №861. Можемо припустити, що з 24.08.2026 інформація про вже локалізовані товари не відповідає вимогам чинного законодавства в частині підтвердження ступеню локалізації. Крім того, після затвердження нової законодавчої бази та відновлення технічної можливості вносити товари до переліку локалізованих, товари із статусом “активний” можуть перейди в статус “неактивний”. Попередньо ДАСУ напрацьовано практику, згідно якої статус “неактивний” для товару із переліку локалізованих означає, що такий товар відсутній у відповідному переліку.
Що це означає для замовника в разі оголошення закупівлі? Відсутність оновленої законодавчої бази тягне за собою ряд ризиків для замовників, що будуть здійснювати закупівлі товарів чи товарів у складі робіт та послуг із застосуванням вимог по локалізації. Якщо підсумувати, то це:
- неможливість сформувати вимоги в тендерній документації у відповідності до чинного законодавства;
- проведення закупівлі без можливості додавання виробниками нових товарів може кваліфікуватися як потенційне обмеження “нових” виробників;
- ризик неправомірного визначення переможця та відповідні наслідки щодо настання адміністративної відповідальності;
- ризик укладення договору про закупівлю, що є нікчемним;
- ризик фактичного придбання товару чи товару у складі робіт чи послуг без дотримання вимог по локалізації згідно чинного законодавства.
І це все на фоні посилення контролю ДАСУ та отримання аудиторами нових повноважень саме в частині перевірки як замовника, так і виробника щодо підтвердження ступеню локалізації.
Щодо закупівлі із локалізацією не через відкриті торги, а іншими способами (переговорна процедура, запит пропозицій постачальників), то ситуація не фактично схожа. Адже без затвердженої законодавчої бази, але при наявності підстав для відхилення постачальника / пропозиції учасники та відповідальності замовника за невстановлення вимог, оголошувати такі закупівлі ризиково.
За наведених неузгоджених моментів, видається, що за можливості замовнику доречно не поспішати із оголошенням закупівлі “із локалізацією” до прийняття спеціальних актів, приведення норм у відповідність.