Особливості та нові зміни щодо погодження проєктів інформатизації

У разі закупівлі комп’ютерного, комунікаційного обладнання, програмного забезпечення тощо у замовників виникає необхідність отримання від Генерального державного замовника Національної програми інформатизації певного погодження завдань (проєктів), які виконуються у сфері інформатизації. При здійсненні таких закупівель за бюджетні кошти замовники зобов’язані такі погодження подавати до органів Державної казначейської служби України (далі – Казначейство). Однак замовники здійснюють закупівлі не тільки за бюджетні кошти, але й за кошти, які розміщені на рахунках в комерційних банках.

Крім цього, з 01.03.2023 набирають чинності зміни до законодавства, яке регулює питання щодо формування та виконання Національної програми інформатизації.

У цій статті розглянемо чи є відмінності в отримання погодження проєктів інформатизації в залежності від джерела фінансування цих проєктів (бюджетні чи власні кошти замовника на рахунках банків), а також які основні зміни замовники мають врахувати?

За рахунок яких коштів замовника можуть реалізовуватися завдання (проєкти) у сфері інформатизації?

Загальні засади виконання Національної програми інформатизації регулюються Законом України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 № 74/98-ВР (далі – Закон). Порядок формування та виконання Національної програми інформатизації визначається Положенням, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі – Положення № 1352).

Згідно з пунктом 13 Положення № 1352 під час виконання завдань (проєктів) Національної програми інформатизації державні замовники беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі за такими завданнями (проєктами) після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 500 тис. грн.

В разі закупівель послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету за кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості, погодження треба отримувати якщо вартість завдань (проєктів) перевищує 1 тис грн.

Належність договору про закупівлю до сфери інформатизації замовникам слід визначати на підставі Методики, затвердженої наказом Міністерством цифрової трансформації України від 07.05.2020 № 67, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.05.2020 за № 459/34742.

Більш детально про процедуру погодження завдань та проєктів у сфері інформатизації можна дізнатися з матеріалу «Реєстрація бюджетних зобов’язань за договорами про закупівлі у сфері інформатизації».

Як бачимо, пунктом 13 Положення № 1352 визначено, що відповідне погодження необхідно отримувати у разі взяття бюджетних зобов’язань, тобто якщо замовник планує витрачати бюджетні кошти. Тут виникає питання – а якщо замовник має у своєму розпорядженні не тільки бюджетні кошти, але й власні, тобто ті, що зберігаються на рахунках в банку, і планує укласти договір про закупівлю товарів, робіт або послуг, що належать до сфери інформатизації, то чи потрібно отримувати вищезазначене погодження, якщо джерелом фінансування завдання (проєкту) у сфері інформатизації будуть не бюджетні, а власні кошти?

Для відповіді на таке питання звернемося до норм Закону, статтею 24 якого визначено, що фінансування формування та виконання Національної програми інформатизації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Крім цього, з 01.03.2023 у законодавстві відбулися певні зміни, які дають більш розширену відповідь на питання стосовно значення джерела фінансування для отримання погодження від завдання (проєкту) у сфері інформатизації.

Які основні зміни внесено до Закону?

Нещодавно прийнято нову редакцію Закону України «Про Національну програму інформатизації» від 01.12.2022 р. № 2807-IX, яка набрада чинності з 01.03.2023.

Однією з нових норм в цій редакції Закону є чітке визначення суб’єктів, які можуть бути замовниками. Так, відповідно частини 2 до статті 4 Закону (в новій редакції) визначено, що замовниками можуть бути виключно такі суб’єкти:

1) органи державної влади, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, об’єднання територіальних громад;

2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття;

3) юридичні особи - підприємства, установи та організації, крім визначених пунктами 1 і 2 цієї частини, та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або об’єднаної територіальної громади, за наявності одного з таких критеріїв:

• юридична особа повністю або частково утримується / фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів;
• органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
• у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Приклад

Одержувачем бюджетних коштів є комунальне некомерційне підприємство (далі – КНП), яке не має статусу бюджетної установи, однак у такого підприємства відкриті рахунки, як в органах Казначейства, так і в комерційному банку. У КНП виникла необхідність здійснити закупівлю послуг, що належать до сфери інформатизації, за рахунок власних коштів, що знаходяться на банківському рахунку.

Зважаючи на те, що в розумінні Закону (в новій редакції) таке підприємство належить до замовників на підставі того що є одержувачем бюджетних коштів (або на іншій підставі, які перелічені в частини 2 до статті 4 Закону), то і дотримання законодавства щодо виконання проєктів у сфері інформатизації для такого підприємства є обов’язковим.

Крім цього, в новій редакції Закону конкретизовано щодо погодження завдань (проєктів) з інформатизації, які реалізуються не за кошти бюджетів, а за рахунок інших джерел, наприклад, коштів на банківських рахунках.

Так, частиною 2 статті 16 Закону, у редакції з 01.03.2023, зазначено, що завдання, проєкти, роботи з інформатизації, що виконуються за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, погоджуються з генеральним замовником на етапі укладення замовниками або їх представниками, що здійснюють роботи для замовника, відповідних договорів, контрактів, угод про виконання завдань, проєктів, робіт з інформатизації з наданням повної інформації про них з метою визначення їх відповідності нормам цього Закону та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють відносини у сфері інформатизації.

Аналогічна позиція підтверджується в усному роз’ясненні Міністерства цифрової трансформації.

Підсумки

У разі виникнення у замовника потреби здійснити закупівлю товарів, робіт або послуг, що належать до сфери інформатизації, на суму більше 500 тис грн, то такому замовнику слід визначити чи належить він до суб’єктів, які вважаються замовника у розумінні нової редакції Закону. Якщо належить, то не зважаючи на те за рахунок бюджетних коштів чи інших джерел замовник буде здійснювати закупівлю, йому необхідно отримати відповідне погодження від Генерального державного замовника Національної програми інформатизації.