Забезпечення виконання договору є одним із механізмів захисту інтересів замовника під час виконання договору. Водночас на практиці нерідко виникають спори щодо правомірності неповернення забезпечення виконання договору, зокрема у випадках, коли замовник вважає, що постачальник / підрядник / виконавець неналежно виконав умови договору.
У цьому контексті особливого значення набуває практика Верховного Суду, яка формує підходи до оцінки того, чи може неналежне виконання договірних зобов’язань слугувати достатньою підставою для неповернення забезпечення виконання договору. Тому далі проаналізуємо позицію Верховного Суду стосовно вирішення даного питання.
Коментар: предметом розгляду Верховного суду у даній судовій справі було наявність підстав (не)повернення забезпечення виконання договору.
Зокрема суд дійшов до висновку, що забезпечення виконання договору є способом гарантування належного виконання зобов’язань учасником, і його правова доля визначається не лише загальними положеннями пункту 1 частини 2 статті 27 Закону, а й конкретними умовами договору. Якщо сторони передбачили, що банківська гарантія забезпечує не лише випадки повного невиконання, а й неналежне виконання, зокрема прострочення строків, такі умови є обов’язковими.
Оскільки підрядник виконав роботи з порушенням строку, що договором прямо визначено як неналежне виконання, у замовника виникло право на звернення до гарантії. За таких обставин отримані кошти не можуть вважатися безпідставно набутими за статтею 1212 ЦК України, адже їх сплата відбулася на підставі чинного договору та погоджених сторонами умов забезпечення.
Таким чином, Суд підтвердив: у спорах щодо повернення забезпечення виконання договору ключовим є аналіз конкретних умов договору про закупівлю та встановлення факту належного чи неналежного виконання зобов’язання.
