Після здійснення закупівлі в замовників наступає ще один важливий етап – реєстрація бюджетних зобов’язань в органах Казначейства.
Саме на цьому етапі іноді виникають питання щодо підстав, за яких органи Казначейства можуть відмовити в реєстрації бюджетного зобов’язання.
Одне з таких питань стосується оприлюднення звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель. Відповідно до приписів Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості) під час оприлюднення такого звіту замовник повинен зазначати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг.
Водночас чи може відсутність інформації про кінцевого бенефіціарного власника у звіті стати підставою для відмови органом Казначейства в реєстрації бюджетного зобов'язання?
Для відповіді на це питання необхідно проаналізувати повноваження Казначейства та перелік законодавчо визначених підстав для відмови в реєстрації бюджетних зобов’язань.
Правовий статус та повноваження органів Казначейства визначений кількома нормативно-правовими актами.
Зокрема, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон), Положенням про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабміну від 15 квітня 2015 р. № 215 (далі-Постанова №215), Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджений наказом Мінфіну від 02.03.2012 № 309 (далі – Порядок №309).
Частина 1 статті 43 Бюджетного кодексу України передбачає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно пункту 1 Постанови №215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Пункт 3 Постанови №215 визначає, що основними завданнями Казначейства є:
- реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів;
- внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Окрім цього, окремі повноваження органів Казначейства визначені закупівельним законодавством. Зокрема, пункт 2 частини 2 статті 7 Закону визначає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, вживає таких заходів:
2) не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов’язанням за договором про закупівлю у випадках:
- відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, - передбачених пунктом 1 цієї частини;
- відміни процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;
- набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним;
- оскарження відповідно до статті 18 цього Закону на період призупинення процедури закупівлі;
- наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
У яких випадках Казначейство не реєструє бюджетні зобов’язання?
Згідно абзацу 1 пункту 2.1 Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
В свою чергу, перелік підстав для відмови в реєстрації бюджетних зобов’язань визначено пунктом 2.10 Порядку № 309, зокрема у разі:
- відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом;
- відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання;
- відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження);
- невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;
- відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель;
- недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;
- недотримання вимог щодо оформлення поданих документів.
Отож, законодавство наділяє органи Казначейства певними повноваженнями, і водночас визначає випадки, при яких органи Казначейства не реєструють бюджетні зобов’язання.
Однак, як видається із розглянутих норм, в органів Казначейства відсутні підстави для відмови в реєстрації бюджетних зобов’язань, у випадку, відсутності в звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, інформації про кінцевих бенефіціарних власників постачальника товару (товарів), виконавця робіт, надавача послуги (послуг).
Тобто аналіз положень Закону та Порядку № 309 свідчить, що відсутність у звіті про договір про закупівлю інформації про кінцевого бенефіціарного власника контрагента не визначена окремою підставою для відмови в реєстрації бюджетного зобов'язання
Більше того, вимога щодо зазначення інформації про КБВ стосується виконання замовником обов'язку з оприлюднення інформації в електронній системі закупівель і не пов'язана безпосередньо з фактом виникнення бюджетного зобов'язання чи підтвердженням його документального оформлення.
Тому сама по собі відсутність інформації про кінцевого бенефіціарного власника у звіті про договір про закупівлю не може розглядатися як самостійна підстава для відмови в реєстрації бюджетного зобов'язання.
І відповідно в разі, якщо органи Казначейства відмовляються реєструвати бюджетні зобов’язання через відсутність в звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, інформації про кінцевих бенефіціарних власників постачальника товару (товарів), виконавця робіт, надавача послуги (послуг), замовникам варто розуміти, що такі дії уповноваженого органу є суперечать діючим нормам вітчизняного законодавства.
Водночас замовникам слід враховувати, що відсутність інформації про кінцевого бенефіціарного власника у звіті не означає відсутності порушення законодавства про закупівлі.
Якщо замовник не оприлюднив інформацію, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню відповідно до Закону та Особливостей, такі дії можуть бути кваліфіковані як порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
До прикладу, відсутність у звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, інформації про кінцевого бенефіціарного власника може розцінюватися як порушення вимог законодавства щодо оприлюднення інформації про закупівлі та бути підставою для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 164-14 КУпАП.
Таким чином, в контексті розглядуваного питання необхідно розмежовувати питання реєстрації бюджетного зобов'язання та питання дотримання вимог щодо оприлюднення інформації в електронній системі закупівель.
Підсумки
Відсутність у звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, інформації про кінцевого бенефіціарного власника постачальника, виконавця робіт чи надавача послуг не передбачена законодавством як самостійна підстава для відмови органом Казначейства в реєстрації бюджетного зобов'язання.
Разом з тим така обставина може свідчити про порушення вимог законодавства щодо оприлюднення інформації про закупівлю та стати підставою до притягнення до адміністративної відповідальності.
