Згідно пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 1 Закону, товари - продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.
Тобто до предмета закупівлі товарів варто включати лише сам товар та послуги з постачання такого товару (виключно якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів). Проте конкретного визначення що слід вважати "постачанням товарів" закупівельне законодавство не містить.
В той же час пункт 14.1.191 Податкового кодексу України визначає, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що встановлення стежажів не варто розцінювати як товар в розумінні Закону. А тому замовнику доцільно здійснити дві окремі закупівлі:
- закупівля стелажів, як товарів в розумінні законодавства;
- закупівля встановлення таких стелажів. В даному випадку рекомендуємо проаналізувати що входить до такого встановлення. Наприклад, якщо мова йде лише про одноразове зібрання конструкції меблів, то такого роду дії можуть розцінюватись, як послуги в розумінні Закону. Складніша ситуація, якщо встановлення стелажів передбачає певні монтажні роботи (для прикладу, не просто збір конструкції, але й її закріплення на об'єкті замовника) - в такому випадку досліджувати предмет закупівлі слід досить ретельно.
На нашій платформі ви можете ознайомитись із матеріалом щодо даної тематики: