Коли мова йде про медичні закупівлі, зазвичай на думку уповноважених осіб спадають саме закупівлі фармацевтичної продукції або виробів медичного призначення. Та це не дивно, враховуючи який ажіотаж близько року назад викликала поява пункту 11-1 та першого додатку до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
І все ж діяльність закладів охорони здоров’я охоплюють куди більш широкий спектр товарів та послуг, необхідних для повноцінного функціонування даного роду установ. Одним із таких предметів закупівлі є послуги з утилізації медичних відходів. Тож у розрізі даної статті більш детально розберемо питання що ж таке утилізація медичних відходів та про закупівлю яких супутніх товарів доцільно подбати уповноваженій особі аби заклад не порушив вимоги, встановлені чинними нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини шостої розділу І Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами, затверджених наказом МОЗ від 08.06.2015 № 325 (далі – Правила поводження з медичними відходами), медичні відходи – відходи, що утворюються внаслідок обслуговування у закладах, окрім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті.
Медичні відходи поділяються на такі категорії:
- категорія А - побутові відходи (безпечні відходи);
- категорія В - епідемічно (інфекційно) небезпечні відходи;
- категорія С - токсикологічно небезпечні відходи;
- категорія D - радіологічно небезпечні відходи.
Чому потрібно утилізувати медичні відходи?
Згідно розділу І Правил поводження з медичними відходами, ці Державні санітарно-протиепідемічні правила і норми щодо поводження з медичними відходами встановлюють загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що забезпечують медичне обслуговування населення відповідної території; громадськими об’єднаннями і благодійними організаціями, що здійснюють діяльність у сфері протидії поширенню ВІЛ-інфекції, в закладах громадського здоров’я (далі - заклади), з метою попередження їхнього негативного впливу на життя, здоров’я населення та довкілля і визначають порядок сортування, збирання, оброблення, зберігання, знешкодження, перевезення, видалення і захоронення медичних відходів.
Утилізація медичних відходів є вагомим фактором, який запобігає руйнівному впливу на екологію, в тому числі забрудненню навколишнього середовища, поширенню небезпечних вірусів, тощо. Проте норми Правил поводження з медичними відходами не базуються виключно на процесі утилізації медичних відходів, а також передбачають, що всіма вищезазначеними закладами проводиться ряд інших відповідних дій, в тому числі сортування, збирання та тимчасове зберігання медичних відходів.
Відповідно збирання медичних відходів - діяльність, пов’язана з накопиченням і розміщенням медичних відходів у закладах, а сортування відходів - операція, пов’язана з механічним розподілом відходів відповідно до категорії (А, В, С, D) та/або придатності до вторинного перероблення.
У свою чергу утилізувати медичні відходи мають право виключно ті заклади або інші суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. У іншому випадку замовнику доцільно придбати послугу з утилізації медичних відходів, шляхом проведення відповідного виду закупівлі.
Супутні товари, про закупівлю яких доцільно подбати замовнику у відповідності до Правил поводження із медичними відходами
Більшість вимог законодавства щодо утилізації медичних відходів не стосується напряму здійснення публічних закупівель, але в той же час наштовхує замовника на ряд супутніх товарів, необхідних для виконання вимог даних норм. Розглянемо декілька з них.
У відповідності до розділу ІІІ Правил поводження з медичними відходами, збирання відходів проводиться якомога ближче до місць їхнього утворення в окремі ємності (контейнери, мішки/пакети), що візуально чітко розрізняються за кольором та/або маркуванням.
У місцях первинного утворення відходів повинні бути запасні ємності (контейнери, мішки/ пакети) для збирання відходів.
Наповнені ємності (контейнери/мішки/пакети) первинного паковання після збирання щільно закриваються, позначаються біркою для маркування (за необхідності), поміщуються в ємності (контейнери/мішки/пакети) вторинного паковання для зберігання та/або транспортування.
Згідно вимог розділу V Правил поводження з медичними відходами, контейнери вторинного паковання мають бути стійкими до мийних і дезінфекційних хімічних засобів, закриватися кришками, їхня конструкція не повинна допускати безконтрольного відкриття.
Тож процес здійснення утилізації медичних відходів тягне за собою ряд супутніх витрат, які уповноваженій особі також варто врахувати при формуванні річного плану закупівель. Наприклад, для зберігання та сортування медичних відходів, деякі з них повинні знаходитися не просто в мішку/пакеті, а у спеціалізованому контейнері з позначкою «небезпечно». Серед таких відходів можна виділити шприци з голками, які відносять до медичних відходів категорії В — це найбільша група медичних відходів, до яких включають будь-які відходи, які мали контакт із біологічними рідинами. Для збереження безпечних умов, при контакті з такими відходами доцільно використовувати рукавички, а після здійснювати обробку рук та поверхонь, що контактують з такими медичними відходами, дезінфекційними засобами. Відповідно контейнери вторинного паковання необхідно також обробляти мийними і дезінфекційними хімічними засобами.
У вищезазначених аспектах відображено декілька супутніх товарів, необхідних медичному закладу для повноцінного та безпечного здійснення процесів сортування, зберігання, тимчасового зберігання медичних виробів для їх подальшої утилізації. Проте не всі вони будуть медичними виробами у розумінні Технічного регламенту щодо медичних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753. Для прикладу, латексні рукавички в даному випадку будуть медичним виробом, а от при здійсненні закупівлі мийних засобів для обробки контейнерів вторинного паковання доцільно застосовувати КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
Підсумки
Утилізація медичних відходів є невід’ємною частиною функціонування закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що забезпечують медичне обслуговування населення відповідної території; громадських об’єднань і благодійних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії поширенню ВІЛ-інфекції, закладів громадського здоров’я та здійснюється у відповідності до Правил поводження з медичними відходами. Даний процес спрямований на запобігання таких аспектів, як забруднення навколишнього середовища, поширення небезпечних вірусів, тощо.
Утилізувати медичні відходи мають право виключно ті заклади або інші суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. За відсутності такої ліцензії, замовнику доцільно придбати послугу з утилізації медичних відходів, шляхом проведення відповідного виду закупівлі.
Згідно даних норм усі вищеперелічені заклади також повинні вчиняти ряд відповідних дій, в тому числі сортування, збирання та тимчасове зберігання медичних відходів для їх подальшої утилізації. У той же час, ознайомившись із нормами Правил поводження з медичними відходами, замовник може виділити ряд супутніх товарів, які потрібно включити у план закупівель, для повноцінного функціонування відповідної організації та дотримання вищезазначених вимог законодавства. Проте нагадуємо, що не кожен з таких товарів буде медичним виробом.
