В сучасних умовах розвитку економіки та постійних законодавчих змін, юридичні особи змушені адаптуватися діяльність до сучасних реалій. Одним із ключових механізмів таких змін є реорганізація.
При цьому звертаючись до статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
Як бачимо варто розділяти терміни «реорганізація» та «ліквідація», адже другий – вказує саме на повне припинення діяльності, а не підставу для подальших змін чи перетворення. Окрім цього при реорганізації відбувається припинення юридичної особи із правонаступництвом, в той час як ліквідація відбувається без правонаступництва.
Частиною 1 статті 105 ЦКУ визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом 3 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
При цьому в частині 5 статті 104 ЦКУ визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Важливою частиною процесу реорганізації є створення та функціонування комісії з припинення юридичної особи. Відтак згідно статті 105 ЦКУ, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Варто відмітити, що ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, не містять окремих вимог чи алгоритму дій замовника в процесі здійснення реорганізації чи ліквідації. А отже під час реорганізації, замовникам слід керуватись звичними законодавчими нормами, проте зважаючи на відповідні обставини – завчасно планувати, здійснювати та за можливості завершувати закупівлі для своєчасного задоволення наявних потреб.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.
При цьому звертаючись до листа Мінекономіки № 3304-04/36904-06 від 15.07.21 «Щодо правонаступництва та утворення нових юридичних осіб», правонаступник замовника може вчиняти дії як щодо завершення процедур закупівель, розпочатих юридичною особою, яка припиняється в результаті реорганізації, так і у випадку виконання укладеного такою юридичною особою договору про закупівлю, за умови, що правонаступництво стосовно передачі прав та обов’язків особи, що припиняється (у тому числі за договором про закупівлю), оформлено в установленому законодавством порядку. При цьому у разі реорганізації юридичної особи учасника нова юридична особа, яка є правонаступником попередньої, до якої переходять права та обов’язки, може вчиняти дії по виконанню укладеного договору про закупівлю.
А отже чинне законодавство у разі реорганізації передбачає можливість переходу прав та обов’язків до правонаступника відповідної юридичної особи (відповідних юридичних осіб), в тому числі й щодо завершення розпочатих закупівель та / або виконання вже укладених договорів про закупівлю.
Перелік можливих причин реорганізації юридичної особи
Серед найбільш поширених причин реорганізації юридичних осіб можна виділити наступні:
- неможливість або недоцільність виконання відповідних завдань та функцій установою;
- збільшення апарату управління у зв’язку з розширенням масштабів;
- припинення діяльності товариства;
- проведення фінансового оздоровлення;
- збільшення власного капіталу;
- внесення змін до чинного законодавства або втрата чинності відповідних нормативно-правових актів (наприклад, у зв’язку із втратою чинності Господарського кодексу України);
- оптимізація оподаткування та інше.
Даний перелік не є вичерпним, а самі причини реорганізації часто залежать від конкретних обставин, в яких функціонує відповідна юридична особа. Такі обставини впливають також на обрання виду реорганізації юридичної особи.
Види реорганізації та відмінність кожного з них
Відповідно до вищезгаданих законодавчих норм, ЦКУ виділяє наступні види реорганізації:
- злиття – це реорганізація двох і більше юридичних осіб, внаслідок якої правонаступником буде одна новостворена юридична особа;
- приєднання – це реорганізація однієї або більше юридичних осіб, внаслідок якої правонаступництво переходить до іншої юридичної особи;
- поділ – це процес реорганізації протилежний до злиття, внаслідок якого одна юридична особа поділяється на дві або більше юридичні особи;
- виділ – це процес реорганізації, внаслідок якого частина наявних активів виділяються у нову юридичну особу;
- перетворення – це процес реорганізації, внаслідок якого відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи.
Пропонуємо більш детально розглянути окремі нюанси щодо здійснення кожного з таких видів реорганізації.
Щодо злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи:
Статтею 106 ЦКУ визначено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Аналізуючи статтю 107 ЦКУ, після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.
Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.
Щодо перетворення:
Частиною 4 статті 104 ЦКУ визначено, що установа не може бути перетворена, крім випадків, передбачених законом.
Державна установа може бути перетворена в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або товариство з додатковою відповідальністю.
Відповідно до статті 108 ЦКУ, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Щодо виділу:
Згідно норм статті 109 ЦКУ, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов’язанням.
Підсумки
Отже під реорганізацією юридичної особи можна розуміти визначену законодавством процедуру припинення її існування або зміни її правового статусу, наслідком якого є повна або часткова передача та прийняття її майна, коштів, прав і обов'язків її правонаступниками. Проте на відміну від ліквідації, реорганізація передбачає перехід майна, прав та обов’язків юридичної особи, що реорганізується, до правонаступників.
Невід’ємною частиною реорганізації є утворення та функціонування комісії з припинення юридичної особи. Окрім цього внаслідок реорганізації усі права та обов’язки попередніх юридичних осіб, що реорганізуються, переходять до їх правонаступників.
Причини реорганізації можуть бути різноманітними, враховуючи обставини, що склались у конкретному випадку. Найбільш поширеними причинами для реорганізації юридичної особи є:
- неможливість або недоцільність виконання відповідних завдань та функцій установою;
- збільшення апарату управління у зв’язку з розширенням масштабів;
- припинення діяльності товариства;
- проведення фінансового оздоровлення;
- збільшення власного капіталу;
- внесення змін до чинного законодавства або втрата чинності відповідних нормативно-правових актів (наприклад, у зв’язку із втратою чинності Господарського кодексу України);
- оптимізація оподаткування та інше.
Також в залежності від конкретних обставин реорганізація може відбуватись за наступними видами:
- злиття;
- приєднання;
- поділ;
- виділ;
- перетворення.
При цьому законодавство сфери публічних закупівель не виділяє окремих норм щодо дій замовника у разі реорганізації чи ліквідації. Відповідно в такому разі замовникам доцільно керуватись загальними вимогами Закону із врахуванням Особливостей.
