Статті

Що думає суд про випадки, коли постачальник відмовляється відпускати пальне за поставленими талонами 

0
505

Під час виконання договору поставки пального у замовника може виникнути ситуація коли постачальник поставив талони (платіжні картки), замовник оплатив за Товар, але по різних причинах  відпуск пального через АЗС постачальника (або його партнерів) не відбувся. Стає зрозуміло, що у даному випадку мова йде про виконання зобов’язань, які визначенні договором поставки, тому у разі виникнення спірних відносин у зв’язку із порушенням виконання зобов’язань, які не можливо розв’язати через переговори або під час проведення претензійної роботи, то у замовника, який все ж таки переслідує мету – виконання договору в повному обсязі є один вихід це звернення до суду.

При цьому, розгляд справи в суді не завжди є простим, так як позитивний результат залежить від багатьох факторів, які можуть залежати від замовника – умови договору та дії самого замовника, а є які залежать від представника такого замовника та правильності обраного способу захисту. А тому розглянемо у даному матеріалі декілька судових рішень, проаналізуємо дії замовника та наведемо висновки суду по справах.

Першою, проаналізуємо постанову Північно-західний апеляційний господарський суд від 18.10.2023 року по справа № 903/573/22 про зобов`язання виконати умови договору в натурі

Суть позову: В серпні 2022 року Комунальне підприємство «М_» (надалі в тексті Підприємство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «В_» (надалі в тексті Товариство) виконати в натурі умови договорів поставки №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021, №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 та поставити КП «М_»:

  • за договором поставки №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021: 620 літрів бензину А-92 та 365 літрів дизельного пального;
  • за договором поставки №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 10570 літрів бензину А-92 та 30075 літрів дизельного пального, а всього 11190 літрів бензину А-92 та 30440 літрів дизельного пального.

Рішенням від 07.11.2022 Господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову Підприємства до Товариства про зобов`язання виконати умови договору в натурі. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2023 у справі №903/573/22 рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2022 залишив без змін. Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 09.05.2023 скасував рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2022 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №903/ 573/22 та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2023 у справі №903/573/22 позов Підприємства повністю задоволено. Зобов`язано Відповідача виконати в натурі умови договорів поставки №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021, №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 та поставити Позивачу:

  • за договором поставки № ГЗТ-400/21 від 01.10.2021 620 літрів бензину А-92 та 365 літрів дизельного пального;
  • за договором поставки № ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 10570 літрів бензину А-92 та 30075 літрів дизельного пального, а всього 11190 літрів бензину А-92 та 30440 літрів дизельного пального.(т.3, арк.справи 154-157).

Ухвалюючи рішення, з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки зобов`язання Відповідача щодо поставки Позивачеві товару виникли до моменту розірвання договору поставки, то такі зобов`язання мають бути виконані, незалежно від припинення договору поставки внаслідок його розірвання. Тому, Позивач як власник карток на пальне за видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, має право на отримання на АЗС Відповідача товару на підставі карток на пальне, яке частково не було отримане.

Господарський суд також зазначив, що твердження Відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими, як таке, що не підтверджене належними доказами, а саме: не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, отриманого у встановленому законодавством порядку.

На переконання суду першої інстанції, неможливість передачі пального одного виробника не перешкоджала Відповідачу з метою належного виконання зобов`язань передати пальне іншого виробника, оскільки договорами поставки не було конкретизовано, пальне якого виробника має передаватись.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, вищевказані договори підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток без будь-яких зауважень.

Матеріали справи свідчать, що Товариство на підставі Договору №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021 передало Підприємству товару на загальну суму 1 124 787,80 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №107223 від 18.10.2021 на загальну суму 167 794,50 грн.; №109777 від 29.10.2021 на загальну суму 276 555,80 грн.; №109797 від 29.10.2021 на загальну суму 70 772,50 грн.; №120660 від 16.11.2021 на загальну суму 89 928,30 грн.; №122843 від 29.11.2021 на загальну суму 280 274,30 грн.; №133931 від 13.12.2021 на загальну суму 212 832,70 грн., які підписано представниками сторін.

На виконання умов договору №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 Товариство передало Підприємству товар на загальну суму 1 746 048,15 грн, що стверджується копією видаткової накладної №2057 від 18.01.2022 на загальну суму 1 746 048,15 грн, яку підписано представниками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму 2496877,95 грн, що підтверджується платіжними дорученнями на підставі Договорів бензин А-92 в кількості 19870 л. та дизельне пальне в кількості 73445 л.

Як встановлено судом першої інстанції, посилаючись на протокол інвентаризаційної комісії від 01.07.2022 Позивач у позовній заяві вказав, що станом на цю дату Позивачем не використано талони на пальне у загальній кількості 2 354 шт, залишок невикористаного пального становить 1138314,20 грн, з них: 11 190 л бензину А-92 та 30 440 л ДП, які Позивач й просить зобов`язати Відповідача поставити в натурі.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2022 Позивачем було отримано повідомлення Відповідача про настання форс-мажорних обставин за договором в якому останній повідомив, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначив, що дана подія має безпосередній вплив на можливість виконання ТзОВ «В_» зобов`язань за договором та є такою, яка виникла після укладення Договору в результаті подій, які Відповідач не міг передбачити, у зв`язку з чим не має можливості на час дії вказаних обставин виконувати свої зобов`язання за договорами. На підтвердження форс-мажорних обставин до повідомлення додано лист Торгово-промислової палати України за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У відповідь, Позивач 13.04.2022 повідомив, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань, проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань. Також звернув увагу, що додана до повідомлення копія листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за 32024/02.0-7.1 не є належним документом на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2022 Підприємство направило Товариству проекти додаткових угод та акт звірки взаємних розрахунків за Договором №ГТЗ 11/22 і листи №316, №317 від 13.04.2022 для їх погодження і підписання Відповідачем.

У відповідь 20.07.2022 Товариство обґрунтувало існування форс-мажорних обставин, причини неможливості виконання умов договору та приєднало копію висновку Волинської ТПП від 25.04.2022 №19-22/01-3/44 щодо ускладнення/неможливості виконання зобов`язань за договорами поставки з непередбачуваних та невідтворних причин, що не залежать від волі сторін. Відповідач також запропонував Підприємству повернути невикористані талони та, відповідно, грошові кошти за неотриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач 15.08.2022 листами №574 та №575 повідомив Позивачу, що через дію більше 30 днів форс-мажорних обставин та на підставі пунктів 8.2 Договорів №ГЗТ-400/21 від 01.10.2022, №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 реалізує своє право на дострокове розірвання договорів поставки в односторонньому порядку; просив вважати ці листи письмовим повідомленням про одностороннє розірвання договорів; зазначив, що договори слід вважати припиненими/розірваними по спливу 7 календарних днів з моменту отримання повідомлення.

Факт надіслання листів підтверджується накладними ПрАТ «Укрпошта», копіями опису вкладення, копіями фіскальних чеків від 16.08.2022.

Позиція суду: Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч.1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов’язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Колегія суддів виходить з того, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ст.662 ЦК України).

За умовами ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.(ч.1 ст.670 ЦК України).

На переконання апеляційного суду, саме з моменту передачі Відповідачем Позивачу карток на пальне за видатковими накладними у Позивача виникло право власності на цей товар.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155 визначено, що талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Матеріалами справи стверджено, що причиною виникнення спору у справі є наявність або відсутність підстав для зобов`язання Відповідача виконати в натурі умови договорів поставки нафтопродуктів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач, як власник карток на пальне за видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, має право на отримання на АЗС Відповідача товару на підставі карток на пальне. Проте, як стверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, по частині карток позивач не отримав пальне.

З матеріалів справи вбачається, що передаючи справу №903/573/22 на новий розгляд до господарського суду Волинської області Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували й фактично ототожнили поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» та у зв`язку з цим не з`ясували належним чином обставин щодо закінчення дії Договорів №ГТЗ-400/21 та №ГТЗ-11/22 та не дослідили пов`язаних з цим доказів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зважаючи на те, що у листі №575 від 15.08.2022 Відповідач вказав, що договір №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 слід вважати припиненими/ розірваними по спливу 7 календарних днів з моменту повідомлення про розірвання, то цей договір слід вважати розірваним з 24.08.2022.

Поруч з тим, враховуючи п.10.7 Договору №ГЗТ-400/21 від 01.10.2022 даний договір припинив свою дію 31.12.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому не міг бути розірваним, адже розірвати можна лише договір, який діє, тобто строк/термін дії якого не закінчився. (Близький за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18).

Враховуючи вищенаведені норми та висновок Верховного суду в даній справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч.4 ст.631 ЦК України.

Щодо тверджень Скаржника про предмет закупівлі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.22 частини першої статті 1 Закону «Про публічні закупівлі», п.3 розділу 1 Порядку визначення предмета закупівлі, предмет закупівлі визначається замовником за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника. Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, затверджений наказом Мінекономрозвитку України від 23.12.2015 № 1749, за показником четвертої цифри містить позицію 09130000-9 Нафта і дистиляти (в тому числі 09132000-3 Бензин та 09134200-9 Дизельне паливо).

Як стверджено матеріалами справи, предметом Договору №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021 та Договору №ГЗТ-11/22 згідно п.1.2 даних Договорів є: ДК 021-2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне пальне, Бензин А-92), що стверджується Специфікаціями товару до даного Договору. Нафта та нафтопродукти однієї і тієї ж марки і виду належить до речей з родовими ознаками. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч.2 ст.184 ЦК України).

Матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів погодження між сторонами конкретних виробників пального. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставним твердження Скаржника, що обов`язком Товариства була поставка пального конкретного виробника, а саме паливо дизельне ДТ-Л-К5 (виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», р-ка Білорусь), а бензин авто-мобільний А-92-Євро5-Е5 (виробництва ПАТ «Укртатнафта» Кременчугский НПЗ).

Відтак, заміна пального одного виробника на пальне іншого виробника за Договорами №ГЗТ-400/21 та №ГЗТ-11/22 в межах однієї і тієї ж марки і виду (дизельне пальне, бензин А-92) не потребує будь-якої додаткової угоди, оскільки така заміна витікає із правової природи речей з родовими ознаками і прямо передбачена нормою законодавства.

Також, згідно п.3.3 Договорів датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта. А згідно п.3.2 Договорів, картка на пальне містить вказівку на вид (марку) товару та номінал (кількість пального прим.). Тобто, жодних інших характеристик пального окрім його виду та кількості картка на пальне не містить і оператор АЗС за пред`явленою карткою відпускає клієнту пальне того виробника, яке на даний час є в наявності на АЗС.

Оскільки сторони не погоджували конкретних виробників пального твердження Апелянта про неможливість постачання іншого пального, без внесення змін до Договорів є хибними.

Твердження Скаржника про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо дії форс-мажорних обставин відхиляється апеляційним судом з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та висновок Волинської ТПП від 25.04.2022 №19-22/01-3/44 як на докази підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання його зобов`язань.

Пунктом 8.3. Договору №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021 та Договору №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 сторони передбачили, що достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є довідка, видана компетентними органами державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцезнаходженням сторони, яка піддалася дії обставин непереборної сили.

Згідно з ч.1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За приписами статей 6.10, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (надалі Регламент) якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов-язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але й їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Поруч з тим, Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України підтверджує, що обставини були форс-мажорними cаме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №908/1198/22).

Однак, в матеріалах справи відсутній, а Відповідачем не надано суду відповідного сертифікату, який би міг підтверджувати, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за договорами поставки

Що стосується висновку Волинської ТПП від 25.04.2022 №19-22/01-3/44, то згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - торгово-промислові палати України надають лише висновки про походження товарів у випадках, передбачених міжнародними договорами України. Видача ТПП будь-яких інших висновків законом не передбачена. Відтак, Відповідачем не підтверджено належним чином його неможливість виконання зобов`язань за договорами №ГЗТ-400/21 та № ГЗТ-11/22.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання Скаржника про повернення Позивачеві грошових коштів за невиконане зобов`язання, адже таке повернення відбулося вже після прийняття господарським судом Волинської області рішення при першому розгляді справи №903/573/22 та без погодження такої оплати з Позивачем, що призвело до повернення таких грошових коштів на рахунок Скаржника як помилково сплачених та підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Позивача про зобов`язання Відповідача виконати в натурі умови договорів поставки №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021, №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 та поставити КП «М_» за договором поставки №ГЗТ-400/21 від 01.10.2021: 620 літрів бензину А-92 та 365 літрів дизельного пального; за договором поставки №ГЗТ-11/22 від 13.01.2022 10570 літрів бензину А-92 та 30075 літрів дизельного пального, а всього 11190 літрів бензину А-92 та 30440 літрів дизельного пального, підлягає до задоволення.

Коментар

Аналізуючи ситуацію, яка описана у рішенні суду слід звернути увагу на наступне:

  • умовами договору поставки пального, який був укладений між сторонами було визначено момент виникнення права власності на товар та дата поставки товару, а саме: «право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар» та «датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта»;
  • підтвердженням факту наявності невикористаних талонів замовник підтверджував накладними,  протокол інвентаризаційної комісії та самими талонами;
  • судом встановлено, що саме з моменту передачі Відповідачем Позивачу карток на пальне за видатковими накладними у Позивача виникло право власності на цей товар;
  • зроблений висновок суду, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статті  599 ЦК України, частини 1 статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
  • слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов’язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання;
  • заміна пального одного виробника на пальне іншого виробника за Договорами №ГЗТ-400/21 та №ГЗТ-11/22 в межах однієї і тієї ж марки і виду (дизельне пальне, бензин А-92) не потребує будь-якої додаткової угоди, оскільки така заміна витікає із правової природи речей з родовими ознаками і прямо передбачена нормою законодавства;
  • лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України підтверджує, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №908/1198/22).

Якій висновки можна зробити аналізуючи рішення суду? Що основний документ, яким керуються сторони під час постачання товару є договір поставки такого товару. І чим чіткіші умови договору тим безпечніше буде почувати себе замовник. Водночас, якщо умови договору суперечать нормам чинного законодавства, то такі умов є нікнемними, а  тому не породжують ніяких правових наслідків (до прикладу із матеріалів справи, умови договору щодо форс – мажорних обставин та документу, який їх підтверджує). У разі невиконання/неналежного виконання договору поставки сторони мають керуватися його умовами та вживати всіх можливих заходів і бажано такі дії проводити у письмовій формі для виконання договору в повному обсязі.

Наступною, проаналізуємо Постанову Північний апеляційний господарський суд від 04.10.2023 р. по справі  № 927/568/23 про стягнення 81 087,39 грн

Короткий опис справи: ТОВ "Н_" подано позов до ТОВ "В_" про стягнення 81 087,39 грн, у тому числі 69 500,00 грн боргу, 9 193,92 грн інфляційного збільшення та 2393,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №12Т/19 від 01.03.2020 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2023 у справі №927/568/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у матеріалах справи наявні докази, які є підставою для відмови у задоволенні позову, крім того суд першої інстанції зазначав, що у рішення Господарського суду Чернігівської області від 10 січня 2023 року у справі № 927/742/22 (яке набрало законної сили на момент винесення рішення у даній справі) були установлені обставини справи, які мають преюдиційне значення у даній справі відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Коментар: У даній справі про стягнення коштів, важливе значення зіграло рішення суду, яке набрало законної сили та в якому були установлені обставини справи, які мали преюдиційне значення, яке було винесено в іншому провадженні за участі тих же сторін, але з іншим предметом спору.

А саме, у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22 за позовом ТОВ "Н_" до ТОВ "В_" про зобов`язання відповідача поставити паливно-мастильні матеріали (газ) в кількості 1010 літрів, що передбачено умовами договору № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020, яким позов залишено без задоволення. Рішення суду набрало законної сили 07.02.2023.

За висновком суду у справі №927/742/22: "Ураховуючи, що відповідач вручив позивачеві товарно-розпорядчі документи на товар, а позивач повністю його оплатив, слід дійти висновку, що сторонами були виконані зобов`язання, визначені умовами Договору, в частині передачі постачальником товару у власність покупця та сплати покупцем за нього певної грошової суми.".

Також суд зазначає, що у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22 установлені наступні факти та зроблені висновки:  Ураховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд дійшов висновку, що саме позивачем не були виконані зобов`язання по прийняттю товару до закінчення строку дії Договору та строку дійсності талонів на паливно-мастильні матеріали, а тому підстави для задоволення позовних вимог про примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі відсутні."

Таким чином, у попередній справі був встановлений той факт, що постачальник талони поставив товар, а покупець протягом строку дії талонів не здійснив прийняття товару на АЗС. Помилкою Покупця було те, що рішення суду першої інстанції не було оскаржено, а тому таке рішення набрало законної сили. І коли покупець вирішив звернутися до суду з іншим предметом, а  саме стягнення коштів за непоставлений товар, то суд взяв до уваги ті факти, які були встановленні у попередньому рішенні суду та відмовив у задоволені позову.

Позиція суду у справі по стягненню коштів    Як убачається із матеріалів справи, 01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "В_" (надалі - Постачальник) в особі директора Гирі Євгенія Михайловича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н_" (надалі - Покупець) в особі директора Комоцького Ігоря Миколайовича був укладений договір № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. 1.3 Договору бланк дозвіл (талон) - спеціально розроблений Постачальником документ, установленої Продавцем форми, який передається Покупцю, або його уповноваженій особі, та дає можливість отримувати ПММ від Покупця за умови його пред`явлення. Бланк дозвіл (талон) не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску Товару. ПММ (надалі - Товар) - паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, бензини А92, А95, А95 преміум, газ скраплений та автомастила в асортименті.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору: В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язався передати (відпустити), а Покупець зобов`язався прийняти й оплатити Товар, в т.ч. масла автомобільні. Відпуск (передача) Товару здійснюється за адресою: м. Чернігів, вул. Козацька, 58.

Відпуск Товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язався організувати та забезпечити безперебійну передачу (відпуск) Товару окремими партіями цілодобово, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар згідно умов цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відпуск Товару Покупцеві або його уповноваженим особам здійснюється при пред`явленні бланків дозволів (талонів), за умови його дійсності та наявністю печаток Продавця та Покупця на зворотній стороні. Бланк дозвіл (талон) не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску Товарів (п.3.2 Договору).

Зобов`язання Покупця по оплаті за Товар вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.3 Договору у разі, коли Покупець із своєї вини не отримав Товар протягом вказаного терміну, то прострочені бланки дозволи обміну не підлягають.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.7.1 Договору).

На виконання умов договору, відповідач сформував рахунок-фактуру № В-00000530 від 09.04.2020 на суму 69 500,00 грн на оплату бензину А-95-Євро-5-Е5 в кількості 500.000 літрів вартістю 9500,00 грн з ПДВ та газу (2711.12.97.00) в кількості 7792.200 літрів вартістю 60 000,00 грн з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням №52 від 09.04.2020 перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 69 500,00 грн з призначенням платежу: "рахунок-фактура № В-00000530 від 09.04.2020 за паливо, у т.ч. ПДВ 20% - 583,33 грн".

09.04.2020 сторонами була підписана та скріплена печатками видаткова накладна на бланки дозволу № В-0000001 на суму 69 484,60 грн,

Звертаючись із позовом ТОВ "Н_" зазначало, що  термін дії талонів на газ співпадає з терміном дії Договору - до 31.12.2020. Також позивач зазначав, що сторонами продовжувались правовідносини в рамках дії даного договору, що підтверджується внесенням змін до талонів з засвідченням відтиску печатки Продавця, а саме продовженодії талонів: № 2539, 2541-2544, 2545-2556, 2557-2568, 2569-2580, 2581-2592 до 01.09.2022, №3193-3204, 3205-3216, 3265-3276, 3277-3288 до 31.08.2022 та продовженням відпуску паливно-мастильних матеріалів (газу скрапленого).

Крім того позивач зазначав, що він звернувся до відповідача з вимогою поставити товар за талонами, які вважав, що їх дія продовжена. Відповідач відмовив у поставці товару за даними талонами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/742/22 від 10.01.2023 відмовлено позивачу у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача поставити паливно-мастильні матеріали (газ) в кількості 1010 літрів.

У подальшому, 13.02.2023 позивач направив відповідачу претензію з вимогою надати належні докази на підтвердження відпуску ТОВ "В_" товару (ПММ) на суму 69 500,00 грн за договором №12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 та відповідно отримання його ТОВ "Н_". У разі відсутності таких документів, вимагав повернути сплачені ТОВ "Н_" грошові кошти в розмірі 69 500,00 грн за договором №12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 та припинити даний договір.

Звертаючись із позовом позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги претензії не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського  договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом установлено, що договір № 12Т/19 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 01.03.2020 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту  договору убачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки. Згідно зі ст. 265, 267 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Отже, до укладеного сторонами договору застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655, 662- 664 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено момент набуття права власності за договором.

Відповідно до положень цієї статті, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не установлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як установлено судом, відповідачем був виставлений позивачеві рахунок-фактура № В-00000530 від 09.04.2020 на оплату визначеного умовами Договору Товару, який був оплачений позивачем в повному розмірі. На підтвердження факту приймання-передачі Товару, сторонами була підписана видаткова накладна на бланки дозволу № В-0000001 від 09.04.2020.

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, установлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої установлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі №927/742/22, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а обставини, установлені цим судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Отже, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, доводи наведені позивачем у апеляційні скарзі не спростовують установлених судом обставин справи, отже у  задоволенні позову належить відмовити.

Коментар

На що потрібно звернути увагу аналізуючи дане рішення? На декілька моментів, а саме:

  • покупець пред’явив позов про стягнення коштів за непоставлений товар із постачальника, водночас в іншій справі, яка ж розглядалася між тими самими сторонами та в  рамках виконання того ж договору були встановленні інші обставини такі як: «що сторонами були виконані зобов`язання, визначені умовами Договору, в частині передачі постачальником товару у власність покупця та сплати покупцем за нього певної грошової суми» та «що саме покупцем не були виконані зобов`язання по прийняттю товару до закінчення строку дії Договору та строку дійсності талонів на паливно-мастильні матеріали», а тому підстави для задоволення позовних вимог про примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі відсутні, а в подальшому і в іншому судовому проваджені про стягнення коштів:
  •  умови укладеного договору визначали, що  у разі, коли Покупець із своєї вини не отримав Товар протягом вказаного терміну, то прострочені бланки дозволи обміну не підлягають, тобто це свідчить про те що умови договору не передбачали умов, які б дозволяли покупцю обмінювати бланки дозволи чи їх продовжувати, чи вважати що строк дії талонів обраховується із дати вказаної в накладній, тому такі умови договору привели до того, що покупець опинився зовсім не у вигідному становищі. Товар в повному обсязі не отримав і кошти не повернув.
  • також покупець в рамках судового розгляду справи  не надав належних доказів для доведення, що неотримання товару відбулося не з його вини.

Висновок

По аналізу даної справи ідентичний як і до попереднього рішення, що замовнику потрібно скеровувати свою увагу на підготовку проекту договору поставки пального, а в подальшому вживати всіх можливих дій для належного виконання зобов’язань визначених договором зі сторони постачальника.   

#закупівля нафтопродуктів#закупівля пального#судова практика

пов'язані статті

Публічна офертаПолітика конфіденційностіДля авторівКонтакти

© 2024 TNDR. Освітня платформа у сфері публічних (державних) закупівель. ТНДР.

Visa & Mastercard