Розірвання договору при здійсненні закупівель: враховуємо ключові аспекти

Після здійснення закупівлі та укладення договору в замовника наступає ще один важливий етап – виконання договору.

Водночас під час виконання договору виникає чимало обставин, які зумовлюють необхідність внесення змін до договору.

При цьому, вносити зміни до істотних умов договору про закупівлю сторони договору можуть виключно згідно положень пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі — Особливості).

Однак в окремих випадках, в яких виконання договору не є можливим, сторони договору можуть розірвати договір.

Разом з тим, щоб розірвати договір замовнику та його контрагенту потрібно дотриматися вимог, які визначені законодавчими нормами.

Тому далі проаналізуємо законодавство, яке визначає особливості розірвання договору та звернемо увагу на основні аспекти, які слід врахувати при розірванні договору при здійсненні закупівель.

Правові підстави розірвання договору

Правове регулювання розірвання договору визначено нормами Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ). Так, згідно статті 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно наведеної норми видається, що законодавство дозволяє розірвати договір в наступних випадках:

• за домовленістю сторін;
• в односторонньому порядку;
• за рішенням суду.

Водночас кожен із наведених випадків містить певні особливості при розірванні договору, які слід проаналізувати детальніше.

Розірвання договору за домовленістю сторін

Однією з найбільш поширених підстав припинення договірних зобов’язань є розірвання договору за взаємною згодою сторін, що випливає з принципу свободи договору. Відповідно до положень ЦКУ сторони мають право змінити або розірвати договір за взаємною згодою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після досягнення домовленості про розірвання договору сторонам доцільно насамперед проаналізувати положення самого договору, оскільки в ньому може бути передбачений окремий порядок внесення змін або розірвання договору. Зокрема, договором може бути встановлено обов’язок сторони, яка ініціює розірвання договору, направити іншій стороні письмову пропозицію щодо припинення договірних відносин.

До прикладу, умова договору про його розірвання може виглядати наступним чином:

Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни або розірвати Договір, повинна надіслати в письмовій формі на електронну або поштову адресу пропозиції про це другій Стороні за Договором.

Натомість інша сторона договору надає відповідь щодо (не)можливості розірвання договору інші стороні договору.

Разом з тим, якщо умовами договору не визначено порядок розірвання договору, сторонам договору при розірванні договору потрібно керуватися нормами, які визначені в статтях 651-654 ЦКУ.

Окрім цього, важливо звернути увагу на форму розірвання договору, оскільки стаття 654 ЦКУ визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Керуючись наведеною нормою варто визначити, що у випадку, якщо договір було укладено в письмовій формі, вносити зміни до договору сторони повинні також в письмовій формі, зокрема шляхом укладення додаткової угоди.

У такій додатковій угоді сторони можуть зафіксувати дату припинення дії договору, визначити обсяг зобов’язань, які були виконані на момент його розірвання, а також врегулювати інші питання, пов’язані із завершенням договірних відносин між сторонами. Такий підхід дозволяє уникнути подальших спорів щодо обсягу виконаних зобов’язань між сторонами договору.

Одностороннє розірвання договору

Єдиною нормою ЦКУ, яка регулює розірвання договору в односторонньому порядку є частина 3 статті 651 ЦКУ, яка визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, аналізуючи статті 214, 525, 611, 651 ЦК України, зазначив, що розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Разом з тим, варто врахувати, що розірвати договір про закупівлю в односторонньому порядку сторони договору можуть виключно у випадку, коли така умова передбачена законом, наприклад, така умова може бути передбачена спеціальними нормами щодо певних видів договорів або умову про одностороннє розірвання сторони передбачили в договорі про закупівлю. Натомість у всіх інших випадках одностороннє розірвання договору про закупівлю не є правомірним.

До прикладу, умова договору щодо дострокового розірвання може виглядати наступним чином:

Замовник має право: 

Достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей Договір у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов’язань Постачальником, шляхом направлення письмового повідомлення про це Постачальнику. 

Водночас норми ЦКУ не містять вимог до такого оповіщення, тому замовник має керуватися умовами договору, а також враховуючи положення статті 654 ЦКУ.

Тому здійснювати розірвання договору в односторонньому порядку слід у письмовій формі, зокрема шляхом надсилання контрагенту повідомлення про розірвання договору, в якому здійснити посилання на умову договору/норму закону, яка надає можливість одностороннього розірвання, а також вказати дату, з якої договір буде розірвано.

При цьому, варто відмітити, що укладати додаткову угоду про розірвання договору сторонам не потрібно, оскільки одностороннє розірвання договору є одностороннім правочином, та не потрібує погодження іншої сторони договору.

Розірвання договору за рішенням суду

Частина 2 статті 651 ЦКУ визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отож, у випадку, коли сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, вирішити такий спір законодавство дозволяє у судовому порядку.

Однак розірвати договір суд може у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас цією ж нормою визначено, що таке істотне порушення умов договору - порушення стороною умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, стаття 652 ЦКУ визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Для розірвання договору в судовому порядку необхідна наявність таких умов:

1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З огляду на викладене, підставою для розірвання договору в розглядуваному випадку буде судове рішення, яке буде винесене судом за результатами розгляду справи та яке набуло законної сили.

Звітування про виконання договору при розірванні договору

Згідно абзацу 1 пункту 4 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі — Особливості) у разі виконання сторонами договору про закупівлю, укладеного відповідно до пункту 10 цих особливостей, або закінчення строку дії такого договору про закупівлю за умови його виконання сторонами, або його розірвання замовник обов’язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю у строки, визначені пунктом 12 частини першої статті 10 Закону.

Керуючись зазначеною нормою в замовника присутній обов’язок опублікувати звіт про виконання договору при настанні трьох підстав:

• виконання сторонами договору про закупівлю;
• закінчення строку дії такого договору про закупівлю за умови його виконання сторонами;
• розірвання договору.

Отож, однією з підстав для звітування про виконання договору є розірвання договору. Тому в разі, розірвання договору в одному із вище розглянутих випадків – за домовленістю сторін, в односторонньому порядку, за рішенням суду – замовник повинен опублікувати звіт про виконання договору протягом 20 робочих днів.

При цьому, обчислювати строк для звітування про виконання договору слід з огляду на певну підставу для розірвання договору.

Наприклад, при розірванні договору за домовленістю сторін датою, з якої необхідно обчислювати початок строку для звітування про виконання договору, буде наступний день після дати, в додатковій угоді буде визначено про розірвання договору.

Натомість при односторонньому розірванні договору моментом розірвання договору слід вважати дату розірвання договору, яка буде визначена в повідомленні про розірвання, яке буде направлено одній із сторін договору.

При розірванні договору за рішенням суду початок строку для звітування слід обчислювати з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду, яке винесене судом за результатами розгляду справи.

Підсумки

Норми ЦКУ дозволяють розірвати договір в наступних випадках:

• за домовленістю сторін;
• в односторонньому порядку;
• за рішенням суду.

При розірванні договору у зазначених випадках в разі, якщо такий договір було укладено відповідно до пункту 10 Особливостей, замовник повинен опублікувати в електронній системі звіт про виконання договору протягом 20 робочих днів на виконання абзацу 1 пункту 4 Особливостей.