Під час здійснення своєї діяльності замовники набувають різноманітні товари, роботи та послуги. Водночас не всі такі придбання підпадають під дію законодавства у сфері публічних закупівель.
Саме тому для належного дотримання вимог законодавства ключовим є правильне визначення того, чи поширюються норми закупівельного законодавства на придбання тих чи інших товарів, робіт та послуг.
До прикладу, згідно норм Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) замовники укладають різноманітні види договорів, які мають різну правову природу. Однак, чи всі такі договори підпадають під вимоги закупівельного законодавства?
Особливої актуальності це питання набуває щодо договорів, які не передбачають оплатного характеру, зокрема договору безоплатного зберігання. У такому випадку постає практичне питання: чи вважається укладення такого договору здійсненням закупівлі та, відповідно, чи підлягає інформація про нього обов’язковому відображенню в електронній системі закупівель.
У цій статті розглянемо правову природу договору безоплатного зберігання та проаналізуємо, чи виникає у замовника обов’язок щодо оприлюднення інформації про такий договір в електронній системі закупівель.
Згідно статті 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Стаття 937 ЦКУ визначає, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до статті 946 ЦКУ плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Отож, розглянуті норми визначають правові підстави укладення договору зберігання та визначають вимоги до його змісту, форми тощо.
Окрім цього, стаття 946 ЦКУ передбачає можливість безоплатного зберігання речі.
Водночас чи підлягає договір безоплатного зберігання речі під вимоги закупівельного законодавство? Щоб з’ясувати це питання слід звернутися до норм Закону України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості).
Що варто вважати публічною закупівлею?
Згідно абзацу 1 пункту 3 Особливостей замовники, що зобов’язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
В Преамбулі Закону визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Водночас визначення поняття «закупівля» міститься у пункті 25 частини 1 статті 1 Закону - публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Таким чином, згідно наведених норм положення Закону та Особливостей поширюються у випадку саме закупівлі/придбання замовником товарів, робіт та послуг. Тобто дотримуватися закупівельного законодавства замовники повинні у випадку, коли, наприклад, замовник здійснює оплату за надані послуги/поставлені товари/виконані роботи контрагентом. І відповідно, лише в цьому випадку буде мати місце публічна закупівля
Цей підхід підтверджується і судовою практикою. Зокрема, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові по cправі № 916/1621/22 від 15.03.2024 визначив, що відповідно до положень пунктів 6, 25 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зміст публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продаж таких товарів, виконання робіт чи надання послуг за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому цим Законом.
Чи є договір безоплатного зберігання публічною закупівлею та чи потрібно такий договір публікувати в ЕСЗ?
З аналізу вище викладеного варто дійти до висновку, що якщо за договором зберігання замовник не здійснює оплату за надані послуги, такі правовідносини не відповідають ознакам публічної закупівлі у розумінні закупівельного законодавства.
Відповідно, укладення договору безоплатного зберігання не є публічною закупівлею послуг, а отже не підпадає під дію законодавства у сфері публічних закупівель.
І тому, в такому випадку, замовник не повинен дотримуватися вимог закупівельного законодавства при укладенні договору безоплатного зберігання.
Зокрема, в замовника відсутні обов’язки, які передбачені законодавством з публічних закупівель:
- щодо планування закупівлі;
- проведення процедур закупівель;
- оприлюднення інформації про закупівлю в електронній системі закупівель,
оскільки обов’язок оприлюднення інформації в електронній системі закупівель виникає виключно у разі здійснення публічної закупівлі.
Натомість при укладенні такого договору замовник повинен керуватися виключно положеннями ЦКУ.
Підсумки
- За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Норми ЦКУ передбачають можливість безоплатного зберігання речі.
- На договір безоплатного зберігання речі не поширюються вимоги законодавства про публічні закупівлі, оскільки укладення такого договору не є здійсненням публічної закупівлі.
