Процес здійснення закупівель завжди вирує у нескінченному потоці запитань та відповідей. Чимало з них стосуються процесу реалізації обов’язків контролюючих органів, в тому числі Державної аудиторської служби України. Тож у даному матеріалі розглянемо базові законодавчі норми щодо прийняття рішення Держаудитслужбою щодо початку моніторингу та чи правомірними є такі дії у разі, якщо регіон, в якому знаходиться замовник відрізняється від регіону, в якому працює той чи інший офіс аудиторів. 

Згідно норм підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель

При цьому пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) визначено, що моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.