Процес здійснення закупівель завжди вирує у нескінченному потоці запитань та відповідей. Чимало з них стосуються процесу реалізації обов’язків контролюючих органів, в тому числі Державної аудиторської служби України. Тож у даному матеріалі розглянемо базові законодавчі норми щодо прийняття рішення Держаудитслужбою щодо початку моніторингу та чи правомірними є такі дії у разі, якщо регіон, в якому знаходиться замовник відрізняється від регіону, в якому працює той чи інший офіс аудиторів. 

Згідно норм підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель

При цьому пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) визначено, що моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель. 

Звертаючись до пункту 23 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».