16.12.2025 набули чинності зміни, затверджені наказом Мінекономіки від 08.12.2025 № 2586 «Про внесення зміни до Розділу 2 Порядку визначення предмета закупівлі», згідно яких розділ II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 року № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 червня 2020 року за № 500 / 34783 (далі – Порядок № 708), доповнено новим пунктом наступного змісту: 

«24. Визначення предмета закупівлі послуг суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання, залучених для оцінки майна у виконавчому провадженні, здійснюється окремо за кожною постановою державного виконавця.» 

Тож пропонуємо більш детально проаналізувати вищезгадану норму та зрозуміти коли саме варто звертатись до пункту 24 розділу ІІ Порядку № 708. Тож пропонуємо зупинитись на наступних поняттях, а саме: «послуги суб’єктів оціночної діяльності», «суб’єкт оціночної діяльності», «виконавче провадження», а також «державний виконавець». 

Що варто розуміти під послугами суб’єктів оціночної діяльності? 

Так як мова йде про суб’єктів оціночної діяльності, як суб’єктів господарювання, залучених для оцінки майна, доцільно звернутись до частини 2 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі – Закон про оцінку майна), відповідно до якої оцінка майна, майнових прав (далі – оцінка майна) – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі – нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. 

У Законі про оцінку майна: 

  • майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; 
  • майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги. 

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання. 

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. 

Отож вищезгадані норми вказують, що послуги з оцінки майна, майнових прав надаються суб’єктами оціночної діяльності, тож пропонуємо зрозуміти кого відносять до даного поняття. 

Кого відносять до суб’єктів оціночної діяльності? 

Статтею 5 Закону про оцінку майна визначено, суб’єктами оціночної діяльності є: 

  • суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; 
  • органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. 

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами. 

В той же час відповідно до статті 19 Закону про оцінку майна, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання (далі – сертифікат) є документом, що засвідчує внесення інформації про суб’єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та надає право здійснювати оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. 

В свою чергу, статтею 22 Закону про оцінку майна визначено, що Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності (далі – Державний реєстр). 

У Державному реєстрі зазначається інформація про суб’єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб’єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб’єкта та їхню кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності з оцінки майна та інформація, що зазначається в заяві про видачу сертифіката та документах, визначених частиною другою статті 20 цього Закону. 

Також аналізуючи статтю 31 Закону про оцінку майна, оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов’язані: 

  • дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; 
  • здійснювати огляд об’єкта оцінки. У разі технічної або юридичної неможливості особистого огляду зазначати у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки; 
  • забезпечувати збереження звітів про оцінку майна та робочих файлів, створених та (або) використаних під час оцінки майна; 
  • надавати на запит Фонду державного майна України звіти про оцінку майна та робочі файли до цих звітів у випадках, визначених законодавством; 
  • забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають; 
  • забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб; 
  • забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону; 
  • виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством. 

Тож положення Закону про оцінку майна доволі чітко вказують на те, які суб’єкти господарювання доцільно вважати суб’єктами оціночної діяльності. В той же час даний закон не пояснює трактування терміну «виконавче провадження», тож пропонуємо звернутись до наступної законодавчої бази. 

Що таке «виконавче провадження»? 

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: (...) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. 

І все ж нагадуємо, що норми пункту 24 розділу ІІ Порядку № 708 містять вираз «...залучених для оцінки майна у виконавчому провадженні, здійснюється окремо за кожною постановою державного виконавця», а тому пропонуємо розібратись кого слід вважати «державним виконавцем», що врегульовує питання формування та затвердження постанов щодо виконавчого провадження. 

Законодавчі норми щодо державних виконавців 

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. 

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. 

Підсумки 

При застосуванні норм пункту 24 Порядку № 708, замовнику доцільно врахувати наступне: 

  • під послугами суб’єктів оціночної діяльності доцільно розуміти процес визначення вартості майна / майнових прав на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону про оцінку майна, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності; 
  • суб’єктами оціночної діяльності є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі; 
  • під виконавчим провадженням варто розуміти сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню; 
  • державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби; 
  • постанови державних виконавців підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів. 

Відповідно якщо замовник планує здійснити закупівлю послуг суб’єктів оціночної діяльності, базуючись за постанові державного виконавця, то визначати предмет закупівлі варто за кожною такою постановою окремо.