Однією з умов, яку замовники в певних випадках повинні передбачити в тендерній документації є умови щодо застосування локалізації, вимоги до застосування якої визначені в пункті 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), Законі України «Про публічні закупівлі» та Постанові Кабміну від 2 серпня 2022 р. № 861 «Про затвердження порядків підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів та проведення моніторингу дотримання вимог щодо ступеня локалізації виробництва предметів закупівлі, внесених до переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації виробництва».
До прикладу, умова в тендерній документації щодо застосування локалізації може виглядати наступним чином: «учасник у складі тендерної пропозиції має надати довідку у довільній формі із зазначенням ID товару, який присвоєно електронною системою закупівель. Замовник самостійно перевіряє інформацію щодо ступеня локалізації виробництва товару, який є предметом закупівлі у переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації у розмірі 25 відсотків або більше за посиланням: https://prozorro.gov.ua/search/products».
В свою чергу, норми Особливостей передбачають випадки, в яких положення щодо локалізації не застосовуються. Зокрема, абзац 4 пункту 3 Особливостей передбачає, що положення пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону не застосовуються замовниками у разі:
- здійснення замовником закупівлі товарів, робіт чи послуг, якщо країною походження таких товарів (зокрема, якщо набуття замовником у власність таких товарів передбачається за результатом виконання робіт чи надання послуг) є країна, яка є стороною Угоди про державні закупівлі, укладеної 15 квітня 1994 р. в м. Марракеші, із змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Угоди про державні закупівлі, вчиненим 30 березня 2012 р. в м. Женеві, з якою Україна уклала інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що містять положення про державні закупівлі, у тому числі угоди про вільну торгівлю, або країна, яка є учасником Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України “Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі”.
І на виконання зазначеного положення Особливостей учасники повинні надати підтвердження походження товарів із країн, які відповідають приписам наведеної норми, що позбавляє обов'язку дотримуватися вимог щодо застосування локалізації.
Разом з тим, з'ясовуючи питання щодо країни походження товару, зокрема, в разі, якщо в документі, який надав учасник зазначено, що місцезнаходження виробника товару – Німеччина, а сам товар виготовляється за НД виробника на заводі, який розташований у Китаї, варто звернутися до статті 36 Митного кодексу України, яка визначає, що країною походження товару вважається країна, в якій:
1) товар був повністю отриманий;
2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з огляду на викладене, вбачається, що країною походження в розглядуваному випадку є Китай, якщо товар було безпосередньо виготовлено в цій країні та отримано для реалізації постачальником.
