Абзацом 3 пункту 3 Особливостей передбачено, що під час здійснення публічних закупівель замовники застосовують положення пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей, визначених зазначеним пунктом.
Відповідно до пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону тимчасово, строком на 10 років з 2022 року, встановлено особливості здійснення закупівель окремих товарів. Зокрема, якщо вартість предмета закупівлі товару, визначеного підпунктом 2 цього пункту, дорівнює або перевищує 200 тис. грн, замовник здійснює закупівлю такого товару лише за умови, що ступінь локалізації виробництва відповідає встановленим законодавством вимогам. У 2026 році мінімальний ступінь локалізації становить 30 відсотків.
При цьому Закон прямо встановлює, що вимога щодо локалізації застосовується саме у випадку, коли вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тис. грн.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 1 Закону та Порядком визначення предмета закупівлі, затвердженим наказом Мінекономіки від 15.04.2020 № 708, предмет закупівлі товарів визначається замовником за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.
Отже, для визначення необхідності застосування вимог щодо локалізації замовнику слід виходити із загальної річної потреби в закупівлі відповідного товару, визначеного за показником четвертої цифри коду ДК 021:2015.
Якщо сукупна річна вартість предмета закупівлі товару, який включений до переліку локалізованих товарів, за відповідним кодом ДК дорівнює або перевищує 200 тис. грн, вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації виробництва повинні застосовуватися до всіх закупівель такого товару.
Наприклад, якщо замовник має річну потребу в закупівлі локалізованого товару за одним кодом ДК на суму 300 тис. грн та планує здійснити дві окремі закупівлі по 150 тис. грн кожна, вимоги щодо локалізації підлягають застосуванню під час проведення кожної такої закупівлі за умови, що її предметом або частиною предмету є товар, включений до переліку товарів, на які поширюються вимоги щодо локалізації. Це пов’язано з тим, що вартісна межа у 200 тис. грн визначається виходячи із загальної вартості предмета закупівлі, а не вартості окремої закупівлі.
Водночас якщо річна вартість предмета закупівлі локалізованого товару за відповідним кодом ДК є меншою ніж 200 тис. грн, вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації виробництва не застосовуються.
Таким чином, при визначенні необхідності застосування вимог щодо локалізації замовник повинен враховувати не вартість окремої закупівлі, а загальну річну вартість предмета закупівлі, визначеного за показником четвертої цифри коду ДК 021:2015.
Детальніше про застосування локалізації у публічних закупівлях за посиланням: https://tndr.com.ua/article/yak-sumuvati-vartist-tovariv-yaki-pidlyagayut-lokalizacziyi-za-kodom-dk-chi-za-nazvoyu-tovaru/
