Кожен замовник повинен розуміти, що згідно пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону та абзацу 3 пункту 3 Особливостей він зобов’язаний здійснити закупівлю товарів, які визначені у підпункті 2 пункту 6-1 розділу X “Прикінцевих та перехідні положень” Закону за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тис. гривень, а також товару, який замовник набуває у власність під час виконання робіт / надання послуг, який визначений у підпункті 2 пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону ділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товару, вартість якого у складі предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тис. гривень, з підтвердженим ступенем локалізації виробництва (який у 2026 році повинен дорівнювати чи перевищувати 30 відсотків), щоб не допустити порушень вище зазначених положень.
Підпунктом 3 пункту 6-1 Прикінцеві та перехідні положення Закону визначено, що Кабінет Міністрів України за погодженням із комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання промислової політики та розвитку окремих галузей виробництва, може затверджувати додатковий перелік товарів, що належать виключно до продукції переробної промисловості, в якому встановлює вимоги щодо їх ступеня локалізації виробництва в розмірі, що не перевищує ступінь локалізації виробництва, встановлений підпунктом 1 цього пункту на відповідний рік.
До зазначеного додаткового переліку товарів не включаються товари, визначені підпунктом 2 цього пункту.
Замовник здійснює закупівлю товарів, включених до додаткового переліку товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, виключно у випадку, якщо їх ступінь локалізації виробництва перевищує або дорівнює ступеню локалізації виробництва, встановленому у зазначеному додатковому переліку товарів.
Відповідно Кабінет Міністрів України має право затверджувати додатковий перелік товарів, що належать виключно до продукції переробної промисловості, в якому встановлює вимоги щодо їх ступеня локалізації виробництва. Саме на виконання наведеної вище норми прийнято Постанову Кабміну від 02.07.2025 № 782, якої визначено додатковий перелік. Ознайомитися з особливостями застосування локалізації до товарів, які включені до додаткового переліку можна в матеріалі Набрали чинності зміни щодо застосування локалізації.
Відповідно у випадку, якщо до товару необхідно застосувати вимоги, що підтвердження ступеню локалізації виробництва, а замовник розуміє (наприклад, з проведеного аналізу в мережі Інтернет), що необхідний йому товар повністю іноземного виробництва, тобто в ньому відсутні складові вітчизняного виробництва у собівартості товару, то це не можна вважати підставою для незастосування вимог по локалізації, оскільки законодавством встановлено чіткий перелік винятків, коли вимога стосовно підтвердження ступеню локалізації не застосовується:
- здійснення замовником закупівлі товарів, робіт чи послуг, якщо країною походження таких товарів (зокрема, якщо набуття замовником у власність таких товарів передбачається за результатом виконання робіт чи надання послуг) є країна, яка є стороною Угоди про державні закупівлі, укладеної 15 квітня 1994 р. в м. Марракеші, із змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Угоди про державні закупівлі, вчиненим 30 березня 2012 р. в м. Женеві, з якою Україна уклала інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що містять положення про державні закупівлі, у тому числі угоди про вільну торгівлю, або країна, яка є учасником Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України “Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі”;
- здійснення замовником закупівлі товару для потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів на їх запит з подальшою передачею таких товарів на облік запитувача.
В свою чергу пункт 13-1 Порядку підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 р. № 861 (далі - Порядок № 861) зобов’язує замовника визначити в тендерній документації вимоги встановлені цим пунктом для підтвердження ступеня локалізації виробництва товару.
Тому можемо зробити висновок, що в незалежності від того чи повністю товар іноземного виробництва, замовник повинен встановити в тендерній документації вимоги стосовно підтвердження ступеня локалізації та підтвердження застосування виключення, щоб надати учаснику можливість запропонувати товар, який підпадає під виняток.
Приклади встановлення вимог в тендерній документації щодо локалізації в залежності від предмета закупівлі можна знайти за посиланням.
Корисно ознайомитися з матеріалом Чи можна не встановлювати вимогу по локалізації, якщо товар, який потрібний замовнику повністю іноземного виробництва
