Чи громадські організації замовниками в розумінні Закону України “Про публічні закупівлі”

Так, в разі, якщо певний суб’єкт господарювання є замовником згідно законодавчих норм, такий суб’єкт господарювання зобов’язаний здійснювати закупівлі у відповідності до норм закупівельного законодавства. Тобто, незалежно від походження коштів (власні, державний бюджет тощо).

Щоб визначити належність до замовників необхідно звернутися до положень статті 2 Закону. 

Частина 1 статті 2 Закону визначає, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 

1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об’єднання територіальних громад; 

2) Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, їх територіальні органи (далі - органи соціального страхування); 

3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: 

• юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; 
• органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; 
• у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків; 

4) юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак: 

• органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб’єкта господарювання; 
• наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об’єктивних критеріїв. 

Як бачимо, частина 1 статті 2 Закону визначає кілька видів категорій замовників, на підставі яких суб’єкти господарювання повинні визначати свою належність до замовників згідно норм закупівельного законодавства. 

Водночас вище наведені норми передбачають ознаки, при яких того чи іншого суб’єкта господарювання варто відносити до замовників.   

Відповідно суб’єкта господарювання варто вважати замовником згідно статті 2 Закону у випадку, якщо такий суб’єкт господарювання буде відповідати всі ознакам, які передбачені для певної категорії замовників. За таких умов для визначення приналежності громадської організації, що частково фінансується із бюджету до поняття "замовника" в розумінні Закону необхідно дослідити установчі документи та співставити дані із ознаками однієї із категорій замовника, що наведені вище.