Під час проведення моніторингу закупівель аудитори мають право запитувати інформацію та документи необхідні для дослідження дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення закупівлі, яке вони активно використовують.

З отриманням повноважень моніторити закупівлі, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, аудитори стали більш допитливими щодо організації таких закупівель, як, наприклад, у закупівлі № UA-2023-12-18-001606-a:

«- яким чином та на підставі яких документів здійснено обґрунтування розміру витрат та визначено очікувану вартість закупівлі;

- яким чином та за якими критеріями здійснено оцінку можливих потенційних продавців товару, що є предметом закупівлі, та вибрано для їх постачання саме?».

Аналогічна ситуація й під час проведення перевірки закупівель на підприємстві замовника.

Саме тому, закупівельники мають приділяти увагу моніторингу ринку. Як задля визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, так і задля обрання суб’єкта господарювання, який буде постачати товари / надавати послуги / виконувати роботи за договором, укладеним без використання електронної системи закупівель.

Проте, аудитори можуть помилятися, і саме закупівельник має зрозуміти що висновок або акт перевірки Держаудитслужби є помилковим та наполягати на його оскарженні. Пропонуємо розглянути таку на прикладі судової практики, а саме Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2024 № 520/19597/23.