Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості) містить низку підстав для укладення прямого договору. Зокрема, замовники можуть укладати прямі договори у випадку, якщо вартість закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту) не меншою за 100 тис. грн, послуг з поточного ремонту, вартість яких не меншою ніж 200 тис. грн, робіт, вартість яких є меншою ніж 1,5 млн грн. Окрім цього, замовники можуть укладати прямі договори і у випадках, коли очікувана вартість закупівель перевищує зазначені межі в окремих випадках, які передбачені Особливостями. Наприклад, такі випадки передбачені пунктами 9 та 13 Особливостей.
Та все ж, незважаючи на певне спрощення проведення закупівель замовникам перед укладенням прямого договору слід пам’ятати про певні обмеження.
Так, Особливостями передбачено, що замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у:
Тож єдиним виключенням є придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності Особливостей, а саме до 18.10.2022 (включно).
Відповідно під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності Особливостей рекомендуємо обґрунтувати таку необхідність з посиланням на Особливості та додавати документальне підтвердження придбання товарів до 18.10.2022 (включно).
Окрім цього, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі – Постанова № 187), яка забороняє здійснювати закупівлі в осіб, які є пов’язаними з державою-агресором. Також Постанова № 187 визначає, що договори, укладені з порушенням її умов, є нікчемними.
Варто також зазначити, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон) визначає особливості правового статусу тимчасово окупованих територій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним).
Тому замовникам перед укладенням прямого договору слід обов’язково перевірити місце реєстрації, кінцевого бенефіціарного власника та власників потенційного постачальника товару / надавача послуг / виконавця робіт шляхом витребування актуального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для виконання вимог Особливостей та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Ще замовникам варто вимагати документи, які підтверджують походження товарів, робіт і послуг, оскільки Особливості забороняють придбавати товари, роботи і послуги походженням з Російської Федерації / Республіки Білорусь, а також Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» забороняє на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та / або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та / або супроводжуваному багажі відповідно до частин 3 та 4 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Так, наприклад, в статті 43 Митного кодексу України визначено документи, які підтверджують країну походження товару, серед яких:
- сертифікат про походження товару;
- засвідчена декларація про походження товару;
- декларація про походження товару;
- сертифікат про регіональне найменування товару.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Тому замовникам перед укладенням прямого договору слід вимагати від учасників зазначені документи про походження товарів.
