Постачальник порушив строки виконання зобов’язання за умовами договору про закупівлю: чи існують підстави для не повернення забезпечення виконання договору? Позиція ВСУ 

31.07.2023 ТОВ «Теплоенергокомплект» (далі — Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі — Відповідач) про стягнення 822 360 грн безпідставно набутих коштів. 

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на безпідставне отримання Відповідачем як бенефіціаром за банківською гарантією від 27.09.2022 грошових коштів у сумі 822 360 грн, сплачених за вимогою останнього гарантом — Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі — АТ «КБ «Глобус», Банк-Гарант, Третя особа), за відсутності настання гарантійного випадку (порушення позивачем зобов`язання, забезпеченого гарантією), у зв`язку з чим грошові кошти у вказаній сумі набуті Відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню згідно статті 1212 Цивільного кодексу України. 

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю. 

Здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 460006604 від 06.10.2022 (далі — Договір, Договір про закупівлю), суд першої інстанції дійшов висновку, що умови пункту 7.17 Договору, які узгоджуються з положеннями частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», також передбачають повернення Відповідачем забезпечення виконання Договору (після його виконання Позивачем у повному обсязі) упродовж п`яти банківських днів з граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання Позивачем умов договору, а не неналежне його виконання. 

Тим самим, за висновком місцевого господарського суду, з моменту повного виконання Позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за товар у Відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання Договору про закупівлю, яке не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.17 вказаного договору. 

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення замовником (Відповідачем) забезпечення виконання Договору після його повного виконання учасником-переможцем, незалежно від доводів Відповідача про неналежне виконання Позивачем умов договору у частині строків поставки товару. 

З огляду на встановлені фактичні обставини місцевий господарський суд погодився з доводами Позивача, що останній здійснив повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору Договором, хоча і з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про його неналежне виконання, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» у вигляді повернення покупцем (Відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю після його виконання. 

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 задоволено апеляційну скаргу Відповідача, рішення місцевого господарського суду у справі скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог. 

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 03.02.2023 умови Договору в повному обсязі постачальником виконані не були. Тим самим припинення гарантії з підстав своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за Договором було відсутнє, оскільки постачальником здійснено поставку товару з частковим простроченням. 

Тому, з огляду на неналежне виконання Позивачем зобов`язань за Договором, підстав для припинення дії гарантії згідно пункту 2.5.2 не існувало. 

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції виснував, що отримання Відповідачем від Третьої особи 822 360 грн відбулося за наявних на те у ТОВ «Оператор ГТС України» правових підстав, що вказує про необґрунтованість доводів Позивача про безпідставне набуття таких коштів. 

З такою постановою апеляційного суду не погодився Позивач та скористався правом на її касаційне оскарження. 

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. 

Тобто відповідно до положень пункту 7.17 Договору, які узгоджуються з вимогами статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», забезпечення виконання Договору повертається після виконання виконавцем всіх його умов упродовж п`яти банківських днів з дати повної оплати (остаточного розрахунку) за товар. 

За таких обставин, з урахуванням дати останнього платежу за Договором, здійсненого Відповідачем 27.04.2023, а також з огляду на повне виконання Позивачем умов Договору в частині поставки товару, Відповідач повинен був повернути АТ «КБ «Глобус» банківську гарантію до 04.05.2023 року. 

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. 

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 

Проте в порушення умов пункту 7.17 Договору Відповідач не здійснив повернення Банківської гарантії банку у строк до 04.05.2023 року, натомість направив 06.07.2023 вимогу до Гаранта щодо сплати повної суми Банківської гарантії, не зважаючи на повне виконання Позивачем зобов`язань за Договором щодо поставки товару. 

За таких обставин, оскільки зобов`язання за Договором були виконані Позивачем у повному обсязі, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що гарантійний випадок не настав, у зв`язку з чим підстав для направлення Відповідачем вимоги до Банка-Гаранта щодо сплати банківської гарантії не було. 

У свою чергу апеляційний господарський суд безпідставно скасував рішення місцевого суду, ототожнивши поняття «невиконання договору» та «несвоєчасне виконання договору». Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована лише доводами Відповідача, що порушення Позивачем обумовленого Договором строку поставки частини товару свідчить як про настання гарантійного випадку (неналежне виконання боржником умов основного зобов`язання), так і про відсутність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору. 

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору про закупівлю та Договору про надання гарантії та/або їх окремих положень сторони не надавали. Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору про закупівлю товарів на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні. 

До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон — Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. 

Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору — після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. 

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. 

Крім того, як вже зазначалося, пунктом 7.17 Договору сторонами погоджено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом п`яти банківських днів з дня настання таких обставин. 

Відтак, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови пункту 7.17 Договору також передбачають повернення Відповідачем забезпечення виконання Договору після виконання позивачем укладеного між сторонами Договору у повному обсязі протягом п`яти банківських днів з граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання Позивачем умов Договору (не здійснення поставки товару), а не неналежне його виконання. 

Судами також встановлено та Відповідачем не спростовано, що товар за Договором поставлений у повному обсязі, прийнятий та повністю сплачений останнім, що свідчить про виконання Позивачем зобов`язання за Договором та прийняття такого виконання Відповідачем.   

Наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання Позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за Товар у Відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.17 Договору. 

Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання Позивачем зобов`язання з поставки Товару за укладеним між сторонами спору Договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання Договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів Відповідача про неналежне виконання Позивачем умов Договору в частині строків поставки товару. 

Також місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання Відповідача на прострочення Позивачем поставки частини товару як на підставу для утримання сплаченого Гарантом (АТ «КБ «Глобус») забезпечення, яке в подальшому було компенсовано Банку Позивачем, та правомірно зазначено, що гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язань за Договором. Гарантія — це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. 

За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас Відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та Договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань. 

Зважаючи на викладене доводи касаційної скарги ТОВ «Теплоенергокомплект» знайшли своє підтвердження та є підставою для її задоволення.