Чи можна укласти договір з суб’єктом господарювання кінцевий бенефіціарний власник якого зареєстрований на тимчасово окупованій території?

У відповідності до пункту 30 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та / або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є:

• для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю / володіння);
• для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю / володіння);
• для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Що таке «тимчасово окупована територія»

Звертаючись до пункту 7 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі – Закон № 1207), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Статтею 3 Закону № 1207 передбачено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1. сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2. внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3. інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4. надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

В той же час у частині 1 статті 13 Закону № 1207 зазначено, що Положення цієї статті застосовуються до:

• тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону;
• надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини статті 3 цього Закону;
• повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Сам перелік тимчасово окупованих територій офіційно визначено у наказі Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Чи забороняє закупівельне законодавство та Закон № 1207 укладення договору з суб’єктом господарювання, якщо його КБВ зареєстрований на тимчасово окупованій території?

Відповідно до норм абзацу 2 пункту 2 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості), замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у громадян Російської Федерації / Республіки Білорусь / Ісламської Республіки Іран (крім тих, що проживають на території України на законних підставах); юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації / Республіки Білорусь / Ісламської Республіки Іран; юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків (далі - активи), якої є Російська Федерація / Республіка Білорусь / Ісламська Республіка Іран, громадянин Російської Федерації / Республіки Білорусь / Ісламської Республіки Іран (крім тих, що проживають на території України на законних підставах), або юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації / Республіки Білорусь / Ісламської Республіки Іран, крім випадків коли активи в установленому законодавством порядку передані в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як бачимо положення пункту 2 Особливостей не містять окремої заборони щодо укладення договору із суб’єктом господарювання лише з тієї підстави, що його кінцевий бенефіціарний власник зареєстрований на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, сама по собі реєстрація кінцевого бенефіціарного власника суб’єкта господарювання на тимчасово окупованій території України не є прямою підставою для заборони укладення договору з таким суб’єктом господарювання, якщо відсутні інші обмеження, передбачені законодавством.

Також звернемося до положень частини 2 статті 13 Закону № 1207, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 29 Цивільного кодексу України визначає, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Стаття 93 Цивільного кодексу України визначає, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Водночас проаналізовані норми свідчать, що обмеження щодо здійснення господарської діяльності поширюються саме на юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, тобто суб’єктів господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія.

Відтак Закон № 1207 не містить заборони на укладення договору із суб’єктом господарювання лише через те, що його кінцевий бенефіціарний власник зареєстрований на тимчасово окупованій території України.

Підсумки

Аналіз положень Особливостей та Закону № 1207 дає підстави дійти висновку, що чинним законодавством не встановлено заборони на укладення договору із суб’єктом господарювання виключно з тієї підстави, що його кінцевий бенефіціарний власник зареєстрований на тимчасово окупованій території України.