Чи може замовник відмовитися приймати залишок непоставленого товару по договору поставки та інші цікаві кейси Верховного Суду
Всім учасникам закупівельного процесу варто бути в курсі актуальної практики Верховного Суду, яку варто враховувати під час здійснення закупівельної діяльності, щоб попередити можливі майбутні негативні наслідки. Пропонуємо до аналізу актуальну практику Верховного Суду, яка стосується виконання умов договору, внесення змін до нього та питань, які стосуються проведення відкритих торгів.
Постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду по справі №916/770/24 від 15.05.2025
Позиція Верховного Суду: В аспекті доводів прокуратури про порушення сторонами правочину вимог бюджетного законодавства при укладенні додаткової угоди № 1 до договору, якою зміно адреси встановлення обладнання оповіщення згідно зі специфікацією, які ґрунтовно відрізняються від специфікації договору, що, на думку прокуратури, свідчить про зміну суттєвих умов договору про закупівлю за державні кошти та є підставою для визнання її недійсною, Верховний Суд вказує на таке.
Істотними умовами договору є: умови про предмет договору (частина перша статті 638 ЦК України) і найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, ціни договору та строку дії договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України, далі — ГК України).
Отже, при укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Водночас, постановою КМУ № 1178 встановлено порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Пунктом 17 постанови КМУ № 1178, зокрема унормовано, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі укладається відповідно до ЦК України, ГК України з урахуванням положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», крім частин другої-п’ятої, сьомої-дев’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови КМУ № 1178 (чим спростовуються доводи прокуратури про порушення таких Комунальною установою під час проведення закупівлі UA-2023-08-29-004917а та укладення спірного договору, оскільки такі не застосовуються згідно з пунктом 17 постанови КМУ № 1178, які правильно застосовано судами).
Відповідно до пункту 4.3. договору істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм ЦК України та ГК України.
Згідно зі частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність згоди між відповідачами на укладення спірної додаткової угоди № 1 підтверджується її підписанням та засвідченням печатками сторін.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що спірними змінами, викладеними в угоді № 1, відповідачами внесено зміни у таблицю 1 технічної специфікації (додаток 3) до спірного договору, яку викладено у новій редакції, а саме: змінено місця безпосередньої експлуатації обладнання (точок оповіщення) за позиціями у таблиці під № № 7, 15, 23, 25, 38, 118, 119, 121, 143. Означені обставини мали місце через уточнення фактичних адрес та зміну назв навчальних закладів комунальної форми власності; уточнення опису локацій з метою встановлення конкретного місця встановлення; у зв’язку з неможливістю підключення до каналів зв’язку на окремих будівлях та відсутністю інших технічних можливостей; через неможливість встановлення гучномовних засобів оповіщення населення на закладі, який є пам’ятником архітектури ХІХ століття. При цьому зміна локацій відбулася на місця масового скупчення людей, в райони житлової забудови, в зону можливого хімічного забруднення, тощо. В свою чергу, вказані зміни у таблиці 1 технічної специфікації не призвели до змін предмета (найменування, кількість, якість), ціни та строку дії договору, які визначені істотними умовами такого договору. Погодження ж локацій Департаментом безпеки не можна розцінювати як ініціювання останнім питання щодо внесення змін до договору, оскільки аналіз місць розміщення засобів оповіщення здійснено третьою особою відповідача 1 з урахуванням його основних функцій та на виконання доручення Одеського міського голови від 10.07.2023 на робочій нараді з питань організації забезпечення оперативного оповіщення (інформування) населення міста Одеси про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.
Отже, внесені додатковою угодою № 1 зміни не призвели до змін істотних умов оспорюваного договору, що також свідчить про правильне застосування попередніми інстанціями вимог статей 638, 651 ЦК України, статті 180 ГК України, положень постанови КМУ № 1178, з урахуванням погодженого сторонами пункту 4.3. договору. Твердження ж прокуратури щодо внесення «суттєвих змін», «істотних змін» до договору не відповідають дійсним обставинам справи (вказаним спростовуються також доводи прокуратури стосовно необхідності формування висновків у питанні про те, чи є зміна адрес встановлення обладнання оповіщення згідно зі специфікації додаткової угоди, які ґрунтовно відрізняються від специфікації договору, зміною суттєвих умов договору про закупівлю за державні кошти, враховуючи що такі зміни ініційовані навіть не стороною договору).
Водночас Суд звертає увагу прокуратури, що за Законом України «Про публічні закупівлі» вимагається, щоб умови договору про закупівлю не відрізнялися від змісту тендерної пропозиції (частина четверта статті 41), а його істотні умови не змінювалися після підписання (за винятками, передбаченими у частині п’ятій статті 41). Умови договору про закупівлю не повинні саме сутнісно, змістовно виходити за рамки тендерної пропозиції (за винятком тих випадків, які передбачає Закон України «Про публічні закупівлі»). Несуттєві відмінності умов договору про закупівлю від його проєкту, які за своїм наповненням не визначають нових договірних зобов’язань, не звужують чи, навпаки, не розширюють договірних зобов’язань сторін, які витікають з тендерних пропозицій і тендерної документації, й не суперечать останнім, не можуть мати наслідком недійсності договору про закупівлю (вказане узгоджується зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 04.05.2022 у справі № 160/6513/21; від 06.04.2023 № 910/18417/21; від 21.06.2023 № 910/18423/21).
Натомість як встановлено судами попередніх інстанцій внесені додатковою угодою № 1 зміни не призвели до змін істотних умов оспорюваного договору, а тому суди правомірно виснували, що уточнення адрес встановлення гучномовних пристроїв не є зміною істотних умов договору, та не свідчить про порушення приписів статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд дослідивши умови договору дійшов висновку, що місця встановлення обладнання (точок оповіщення) не є істотними умовами укладеного договору і їх зміна не призводить до зміни істотних умов договору. Таким чином внесення зміни до неістотної умови договору, а саме до місця встановлення обладнання (точок оповіщення) не є порушенням приписів статті 41 Закону Закону України «Про публічні закупівлі».
Постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду по справі №910/1694/24 від 08.05.2025
Позиція Верховного Суду: Предметом спору у цій справі є вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» виконати зобов`язання за договором про закупівлю товарів № 4600007564 від 11 травня 2023 року, а саме: прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» товар: блок керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45 861 600,00 грн (з ПДВ) відповідно до специфікації № 1 до договору поставки.
Як на підстави позову позивач послався на те, що відповідач не виконав свої передбачені договором зобов`язання щодо прийняття товару у повному обсязі, тобто у кількості, визначеній договором
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі спірні правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, є договором поставки.
…
З огляду на наведені норми закону Верховний Суд зазначає про те, що укладений між сторонами у цій справі за взаємною згодою договір про закупівлю товарів № 4600007564 від 11 травня 2023 року є підставою виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків, зокрема обов`язку Постачальника (позивача) поставити та обов`язку Покупця (відповідача) прийняти визначений у договорі товар в обумовленій договором кількості. Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання з прийняття товару — блоків керування краном DAER-2-3-1 в кількості 1226 штук на загальну суму 71 353 200,00 грн (з ПДВ) виникло у відповідача саме на підставі зазначеного договору, підписавши який відповідач погодив його основні істотні умови, включаючи найменування, кількість, ціну товару, порядок виконання зобов`язань, строк дії та строк виконання зобов`язань тощо.
Верховний Суд зазначає про те, що в силу положень наведених норм права саме укладений між сторонами у цій справі договір, а не передбачені договором заявки на поставку товару, є підставою виникнення у сторін цієї справи вказаних обов`язків з поставки та прийняття визначеного у договорі товару в обумовленій договором кількості.
…
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що не надання Покупцем Постачальнику заявок на поставку товару не припиняє ні обов`язку Постачальника поставити обумовлений договором товар, ні обов`язку Покупця прийняти такий товар.
…
Натомість, місцевий господарський суд встановив та це підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» своїм правом на зменшення обсягу закупівлі не скористалось, не звернулось до позивача з пропозицією поставити товар у меншій кількості, ніж визначена укладеним договором, з посиланням на фактичний обсяг його видатків, як це передбачено законом та договором, відповідних змін до договору закупівлі в частині зменшення обсягу (кількості) товару сторони не внесли, повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю в цій частині в порядку, передбаченому пунктом 7 частини сьомої 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач, як замовник, не оприлюднив.
…
Натомість Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зобов`язання відповідача, як покупця та замовника закупівлі, з прийняття товару, передбаченого договором № 4600007564 від 11 травня 2023 року та у визначеній в договорі кількості, виникло у відповідача саме з цього договору, передбачене цим договором, існування цього встановленого договором обов`язку не залежить від надання чи не надання замовником письмових заявок на поставку товару; не надання цих заявок не припиняє зазначеного обов`язку Замовника, зміни до договору в частині обсягів поставки (кількості) товару сторонами в порядку, встановленому законом та договором, сторонами не вносилися.
…
Однак, як правильно встановив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази припинення зобов`язання Покупця (замовника закупівлі) з прийняття передбаченого договором товару у визначеній в договорі кількості у зв`язку з неможливістю його виконання чи з інших, передбачених законом підстав.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що обставини відсутності у відповідача виробничої необхідності у товарі, яка виникла після укладення договору, на які посилається відповідач, не звільняє відповідача, як сторону договору від виконання договірних зобов`язань, оскільки такі обставини не є підставою для односторонньої відмови від договору або невиконання його умов ні відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі», ні відповідно до умов договору про закупівлю товарів № 4600007564 від 11 травня 2023 року, відповідач не довів існування обставин, за яких у нього виникло право не виконувати зобов`язання з приймання товару за договором.
…
Як встановили суди попередніх інстанцій у пунктах 12.1. та 12.2. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 26 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків — до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
За загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з цим, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, закон передбачає й інші підстави для припинення зобов`язання, визначені у статтях 600-601, 604-609 Цивільного кодексу України. При цьому, чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії господарського договору. Припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов договору чи ні.
…
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач може виконати своє зобов`язання з прийняття залишку непоставленого за договором товару і після закінчення стоку дії укладеного між сторонами договору.
Згідно з частиною четвертою статті 690 цього Кодексу, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар лише у разі, коли останній без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти.
У разі закінчення строку дії договору постачальник має право вимагати від покупця виконання ним своїх зобов`язань за договорам у повному обсязі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами в договорі для його виконання, зокрема має право вимагати виконання цього зобов`язання і в судовому порядку (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 910/1144/19).
…
Суди попередніх інстанцій встановили, що укладений між сторонами у цій справі договір про закупівлю товарів № 4600007564 від 11 травня 2023 року передбачає право Покупця на односторонню відмову від договору (підпункт 6.2.1. пункту 6.2. договору) та право на одностороннє розірвання договору (підпункт 6.2.7. пункту 6.2. договору), а також право відмовитися від прийняття товару (підпункт 6.2.3. пункту 6.2. договору).
…
Дослідивши зазначені умови договору, місцевий господарський суд правильно встановив, що відсутність поданої Покупцем заявки на поставку товару та відсутність у Покупця виробничої необхідності у товарі, що виникла після укладення договору, не є підставою ні для відмови Покупця від прийняття товару, ні для відмови від договору в односторонньому порядку та дострокового його розірвання.
Отже, місцевий господарський суд, встановивши те, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов`язання за договором в частині прийняття обумовленого договором та специфікацією (додаток № 1) товару, а саме: блоку керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45 861 600,00 грн (з ПДВ), не надав доказів зміни чи припинення цього зобов`язання, доказів розірвання договору, дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Даєр» позовних вимог.
З розглядуваної постанови Верховного Суду можемо зробити такі висновки:
- саме договір, а не передбачені договором заявки на поставку товару, є підставою виникнення у сторін договору вказаних обов`язків з поставки та прийняття визначеного у договорі товару в обумовленій договором кількості;
- не надання Покупцем Постачальнику заявок на поставку товару не припиняє ні обов`язку Постачальника поставити обумовлений договором товар, ні обов`язку Покупця прийняти такий товар і відповідно Покупець не може відмовитися приймати залишок непоставленого товару по договору поставки, якщо він не подав письмову заявку на товар;
- Покупець може виконати своє зобов`язання з прийняття залишку непоставленого за договором товару і після закінчення стоку дії укладеного між сторонами договору, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії господарського договору. Припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов договору чи ні;
Покупець не може відмовитися приймати залишок непоставленого товару по договору поставки, якщо не відбулися зміни чи припинення зобов`язання по договору, розірвання договору.
Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №160/11687/23 від 08.05.2025
Позиція Верховного Суду: За приписами частини першої статті 12 Закону України «Про публічні закупівлі» електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам. Обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням цілісності даних про учасників і їхніх тендерних пропозицій/пропозицій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій/пропозицій.
Під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій/пропозицій та їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (частина третя статті 12 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Вимоги до відомостей, що зазначаються у тендерній документації установлені частиною другою статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою у тендерній документації зазначаються, зокрема, опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме -технічні помилки та описки.
На виконання вимог пунктів 1, 11 частини першої статті 9, частини восьмої статті 12 Закону України «Про публічні закупівлі» наказами Мінекономрозвитку від 15 квітня 2020 року №710 та від 11 червня 2020 року №1082 затверджено Перелік формальних помилок (далі — «Перелік ФП №710»), яким Уповноважений орган установив перелік помилок, що є формальними та Порядок розміщення інформації про публічні закупівлі» (далі — «Порядок №1082»), яким визначено процедуру розміщення інформації про публічні закупівлі, яка оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель (далі — «веб-портал»), подання інформації, документів, звернень та скарг, одержання повідомлень через електронну систему закупівель.
У пункті 2 Порядку №1082 наведено значення термінів та указано, що інші терміни в цьому Порядку вживаються у значеннях, визначених у Законі України «Про публічні закупівлі, у Законах України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про інформацію».
Пунктом 3 Порядку №1082 передбачено, що розміщення інформації в електронній системі закупівель здійснюється замовником/ЦЗО/учасником/постачальником / органом оскарження / органами державного фінансового контролю шляхом заповнення електронних полів, визначених адміністратором і реалізованих в електронній системі закупівель, та завантаження відповідних документів через автоматизоване робоче місце замовника/ЦЗО/учасника/постачальника / органу оскарження / органів державного фінансового контролю.
У разі якщо інформація, розміщена в електронній системі закупівель шляхом завантаження документів, містить відомості, що відрізняються від тих, які розміщені шляхом заповнення електронних полів, автентичною вважається інформація, розміщена шляхом заповнення електронних полів.
Після внесення інформації в електронні поля, на неї накладається кваліфікований електронний підпис посадової особи. Інформація, що заповнюється в електронних полях, може відображатися на веб-порталі у вигляді документа, доступного для друку.
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки — апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону (пункт 17); кваліфікований електронний підпис — удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23); кваліфікований сертифікат відкритого ключа — сертифікат відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам цього Закону (пункт 25); користувачі електронних довірчих послуг — підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону (пункт 27).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб`єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації. Законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин.
Абзацом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори, нотаріуси та інші суб`єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, застосовують виключно засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
За правилами частини другої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
Отже, на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який в частині оформлення тендерних пропозицій через електронну систему містить відсилочну норму до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» Уповноваженим органом було розроблено та затверджено Порядок №1082, яким установлено, що на інформацію внесену до електронних полів в електронній системі закупівель накладається виключно кваліфікований електронний підпис (далі — «КЕП») посадової особи. Інших видів та способів автентифікації учасників торгів в цьому випадку законом не передбачено.
Так, норми Порядку №1082 були розроблені та затверджені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» , яким урегульовані питання, що виникають у сфері публічних закупівель. Також, цим Законом передбачено, що закупівлі товарів, робіт та послуг здійснюється шляхом розміщення відповідної інформації на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель.
Верховний Суд констатує, що з метою належного захисту та збереження відомостей у системі закупівель, законодавець передбачив, що розміщення інформації в цій системі шляхом заповнення електронних полів потребує ідентифікації саме за допомогою використання КЕП, як єдиного способу ідентифікації учасника торгів відповідно до процедури їхнього проведення. Використання інших засобів ідентифікації під час користування електронною системою закупівель законодавством, що регулює сферу публічних закупівель не передбачено.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що аналіз пункту 3 Порядку №1082 у системному зв`язку з пунктом 23 частини першої статті 1, частини другої статті 18 та пункту 12 частини другої статті 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги» дає підстави для висновку, що у разі розміщення тендерної документації на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель, такі документи повинні бути завірені виключно кваліфікованим електронним підписом (КЕП) посадової особи замовника. Невиконання цієї умови є порушенням вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд зазначає, що на оприлюднену тендерну документацію та оголошення про проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель посадова особа замовника – уповноважена особа повинна накласти виключно кваліфікований електронний підпис.
Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №160/11687/23 від 08.05.2025
Позиція Верховного суду: Повертаючись до обставин цієї справи, як встановлено судами і не заперечується відповідачем, 10 січня 2023 року завантажуючи тендерну документацію, в якій було визначено кінцевий строк подання тендерної пропозиції з 18 січня 2023 року 10-00 год, замовником виявлено невідповідність у цій документації (у пункті 1 Кінцевий строк подання тендерної пропозиції Розділ IV), у зв`язку із чим позивачем не було накладено КЕП (закупівля була в статусі «Активна» без КЕП). Після чого, 11 січня 2023 року замовником завантажено оновлену тендерну документацію, в якій було визначено кінцевий строк подання тендерної пропозиції з 19 січня 2023 року 00-00 год, та накладено КЕП (закупівля стала в статусі «прийом пропозицій» з КЕП).
Висновки відповідача в цій частині зводяться до того, що замовником внесені зміни до тендерної документації, які розміщені та відображені в електронній системі закупівель у вигляді нової редакції, але окремим документом перелік змін, що вносяться до тендерної документації, не оприлюднено.
Спираючись саме на ці обставини, відповідач установив порушення замовником абзацу четвертого пункту 51 Особливостей №1178 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У цьому контексті варто зазначити, що інформація вважається розміщеною з дотриманням вимог законодавства після внесення інформації в електронні поля та накладення на неї кваліфікованого електронного підпису посадової особи.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що завантажуючи та підписуючи КЕП 11 січня 2023 року нову редакцію тендерної документації, позивач не допустив порушення вимог абзацу четвертого пункту 51 Особливостей №1178 в частині не оприлюднення в окремому документі переліку змін, оскільки на тендерну документацію, яка була завантажена замовником 10 січня 2023 року, не накладався кваліфікований електронний підпис посадової особи та, відповідно, така тендерна документація не може вважатись оригіналом електронного документа, до якої замовником могли бути внесені зміни.
Позиція Верховного Суду така, що інформація вважається розміщеною з дотриманням вимог законодавства після внесення інформації в електронні поля та накладення на неї кваліфікованого електронного підпису посадової особи. Відповідно розміщена тендерна документація, на яку не було накладено КЕП посадової особи, не вважається оригіналом електронного документа, до якої замовником могли бути внесені зміни. Таким чином оновлення тендерної документації, яке здійснюється замовником в електронній системі закупівель не вбачається змінами до тендерної документації і тому замовник не повинен оприлюднювати перелік змін до тендерної документації та/або оголошення.
Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №160/11687/23 від 08.05.2025
Позиція Верховного Суду: Наступним спірним питанням у цій справі є відповідність тендерної пропозиції фізичної особи-підприємиці ОСОБА_1 умовам тендерної документації процедури закупівлі, предметом якої є «Послуги з проведення дезінфекції автобусів за ДК 021:2015:90921000-9-Послуги з дезінфікування та витравлювання», в частині ненадання учасником у складі тендерної пропозиції додатку №2 «Специфікація», який відповідно до пункту 2.3 договору є його невід`ємною частиною, та додаткових угод до аналогічного договору, якими змінено його істотні умови.
У постанові від 29 лютого 2024 року в справі №380/10533/22 Верховний Суд зауважував на тому, що положення Закону України «Про публічні закупівлі» не містять критеріїв визначення такого поняття як «аналогічний договір», як і не встановлено його положеннями вичерпного переліку документів, що можуть вимагатися замовником на підтвердження того чи іншого кваліфікаційного критерію, передбаченого статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, замовник самостійно встановлює вимоги, зокрема яким чином учасник має підтвердити досвід виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), в тому числі і щодо обсягу та виду підтвердних документів в залежності від предмета закупівлі (копії чи оригінали аналогічного договору, листи-відгуки, акти, накладні та інше).
Кваліфікаційний критерій наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів) це один з критеріїв, який надає можливість замовнику пересвідчитися в тому, що учасник має відповідний позитивний досвід роботи, тобто виконує свої зобов`язання якісно та в установлений термін.
У разі, якщо замовником встановлюється такий кваліфікаційний критерій, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), для його підтвердження замовник може встановити перелік інформації, що зазначається в довідці.
Ураховуючи викладене, саме замовник наділений повноваженнями щодо розроблення на основі вимог Закону України «Про публічні закупівлі» тендерної документації, якою визначаються конкретні умови закупівлі та, зокрема, визначаються кваліфікаційні критерії відповідно до статті 16 згаданого Закону, а також спосіб їх підтвердження.
Водночас частина перша статті 26 та частина дев`ята статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі», чітко визначають, що учасники подають у складі своїх тендерних пропозицій документи, які визначені умовами тендерної документації.
Своєю чергою розгляд тендерних пропозицій має здійснюватися замовником саме на відповідність вимогам, встановленим в тендерній документації. Наслідком подання учасником тендерної пропозиції, яка не відповідає вимогам тендерної документації, є відхилення її замовником на підставі, зокрема пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у цій категорії спорів неодноразово зауважував на тому, що, беручи участь у публічній закупівлі, учасник повинен відповідати усім висунутим замовником критеріям та подати необхідні підтверджуючі документи, перелік яких міститься у тендерній документації з тим, щоб замовник мав можливість належним чином перевірити вказані критерії та визначити найвигіднішу пропозицію для відповідної закупівлі.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що у підпункті 1.1 пункту 1 додатку 2 «Перелік документів, які вимагаються замовником» до тендерної документації замовником визначено кваліфікаційні критерії, зокрема: «Наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору (відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів) згідно ДК 021:2015. Підтверджуючі документи: Інформація подається за формою Додаток 5. Скановану копію аналогічного договору за 2022 рік, а також довідку-відгук від підприємства Замовника. Оригінал позитивного листа-відгука, виданий колишнім замовником не раніше опублікування оголошення про проведення відкритих торгів та повинен обов`язково містити дату і номер договору (на який надано відгук), ціни (вартості) договору, код предмета закупівлі за ДК 021:2015 та належне виконання договору, у тому числі стосовно якості та строків.
Так, на виконання підпункту 1.1 пункту 1 додатку 2 «Перелік документів, які вимагаються замовником» до тендерної документації учасником фізичною особою-підприємицею ОСОБА_1 у складі тендерної пропозиції надано: копію аналогічного договору від 9 лютого 2022 року №106/22Т (відповідає ДК 021:2015) з додатком №1 «Протокол погодження договірної ціни», довідку №22 від 17 січня 2023 року про виконання аналогічного договору, лист-відгук №54 від 18 січня 2023 року від замовника за аналогічним договором від 9 лютого 2022 року №106/22Т.
Суди попередніх інстанцій довід відповідача щодо порушення указаними умовами абзацу шостого підпункту 2 пункту 41 Особливостей №1178 відхилили, адже зауважили, що наведений у підпункті 1.1 пункту 1 додатка 2 «Перелік документів, які вимагаються замовником» до тендерної документації не містить застережень, що не подання учасником одного чи декількох додатків до копії аналогічного договору за 2022 рік матиме наслідком не підтвердження учасником своєї відповідності кваліфікаційним критеріям.
До того ж, суди попередніх інстанцій у цьому контексті правильно зауважили, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином не подання учасником додаткових угод до аналогічного договору від 29 грудня 2022 року №1 та від 17 січня 2023 року №2, які оприлюднені замовником в електронній системі за номером ID: UA-2022-01-07-000164-с та з якими можна ознайомитись за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-07-000164-c, перешкоджає належній оцінці замовником відповідності учасника кваліфікаційним критеріям в межах спірних відносин, та такі додаткові угоди містять відомості, які б спростували надані учасником відомості про виконання аналогічного за предметом закупівлі договору.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів, що позивачем було дотримано вимогу, щодо надання аналогічного договору, а відсутність специфікації та додаткових угод до аналогічного договору, не може бути підставою для висновку, що третьою особою не надавались іншим суб`єктам аналогічні послуги.
Окрім того, Закон не містить критеріїв визначення такого поняття як «аналогічний договір», а тому замовник може самостійно визначати спосіб документального підтвердження, в тому числі, й такого критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а також може визначати межі відповідності документального підтвердження вказаного критерію поняттю «аналогічний договір» з урахуванням загальних принципів здійснення державних закупівель. У даному випадку межі критерію «аналогічний договір» визначені, виходячи зі специфіки предмету закупівлі. Предметом закупівлі є надання послуг з проведення дезінфекції автобусів за ДК 021:2015:90921000-9-Послуги з дезінфікування та витравлювання. Поряд з цим, тендерна документація не містила вимоги щодо обов`язкового надання специфікацій та додаткових угод до «аналогічного договору».
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надання або не надання специфікації та додаткових угод до договору не впливає на предмет договору в розрізі поняття «аналогічний договір».
Ураховуючи означене, Судом не установлено невідповідності тендерної пропозиції, яка, за висновком контролюючого органу, повинна була мати наслідком відхилення тендерної пропозиції на стадії процедури її розгляду замовником у зв`язку із невідповідністю учасника кваліфікаційному критерію, оскільки надані учасницею фізичною особою-підприємицею ОСОБА_1 документи на підтвердження досвіду виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, надавали можливість замовнику пересвідчитися у його відповідності вказаному кваліфікаційному критерію.
Позиція Верховного Суду була такою, що відсутні невідповідності в тендерній пропозиції учасника виходячи з того що:
- розгляд тендерних пропозицій має здійснюватися замовником саме на відповідність вимогам, встановленим в тендерній документації, а тендерна документація не містила вимоги щодо обов`язкового надання специфікацій та додаткових угод до «аналогічного договору»;
- надання або не надання специфікації та додаткових угод до договору не впливає на предмет договору в розрізі поняття «аналогічний договір»;
- надані документи на підтвердження досвіду виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, надавали можливість замовнику пересвідчитися у його відповідності вказаному кваліфікаційному критерію.
Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду по справі №160/17368/21 від 08.05.2025
Позиція Верховного Суду: Відповідно до частин третьої-шостої статті 17 Закону №922-VIII учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.
…
За результатами вказаного моніторингу Східним офісом Держаудитслужби складено, затверджено та оприлюднено 13.09.2021 в електронній системі спірний Висновок, в якому передбачено:
1) за результатами аналізу питання відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» відповідачем встановлено порушення частини третьої статті 17, пункту 2 частини другої статті 22 Закону №922-VIII;
…
Відповідач встановив невірне визначення замовником у тендерній документації по закупівлі для переможця закупівлі способу документального підтвердження за пунктом 12 частини першої статті 17 Закону №922-VIII, з огляду на наступне:
«Замовник в пункті 5 Розділу III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» та згідно пункту 3.1 додатку 2 тендерної документації Замовник визначив документи, які повинен надати переможець торгів зокрема в якому зазначив спосіб надання документального підтвердження відсутності підстав передбачених пунктом 12 частини першої статті 17 Закону як до учасника в довільній формі. Проте, суб`єкти господарювання не є розпорядниками інформації про притягнення фізичних осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України та відповідно довідка у довільній формі (до переліку документів як до переможця) не є документальним підтвердженням відсутності підстав, передбачених у пункті 12 частини першої статті 17 Закону. Так, відповідно до пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» від 29.11.2016 №1256 (далі — Наказ МВС №1256), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 800/32252 від 10.07.2018, довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України фізичним особам надає Департамент інформатизації МВС та територіальні сервісні центри МВС. Така довідка включає відомості щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності чи засудження за будь-якими статтями Кримінального кодексу України, у тому числі і статті 149, 150, 150-1 Кримінального кодексу України (правопорушення пов`язані з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми). Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначено Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, який затверджений Наказом МВС №1256. Отже, на порушення частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону, Замовником у тендерній документації у переліку документів для переможця процедури закупівлі не вірно визначено спосіб документального підтвердження щодо відсутності підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 17 Закону».
…
Аналіз норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини в цій частині висновків відповідача дає підстави для висновку, що зміст інформації, яку необхідно підтвердити, а також перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність вимогам, встановленим у тендерній документації, визначається замовником самостійно, проте згідно із приписами законодавства, виходячи зі специфіки предмета закупівлі з урахуванням частини третьої статті 5 Закону № 922-VIII та дотриманням принципів, закріплених у статті 3 Закону.
Так, тендерна документація повинна містити вимоги до учасників, встановлені частинами першою та другою статті 17 Закону № 922-VIII, а також інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим вимогам згідно із законодавством.
…
Водночас для переможця процедури закупівлі замовник встановлює вимогу в тендерній документації про надання документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою статті 17 Закону шляхом оприлюднення таких документів в електронній системі закупівель у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
У постанові від 27.07.2023 у справі №420/16485/22 Верховний Суд, аналізуючи положення статті 17 Закону № 922-VIII в аспекті доводів позивача щодо наявності відомостей про підтвердження відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 цієї статті 17, у відкритих державних реєстрах, зазначив, що станом на час виникнення спірних правовідносин (31.12.2021) в Україні був відсутній відкритий державний реєстр щодо осіб, яких притягнуто згідно із законом до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення правопорушень, вчинених з корисливих мотивів та пов`язаних з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми (пункт 12 частини першої статті 17 Закону №922-VIII).
У наведеній справі Верховний Суд зауважив, що єдино можливим правомірним способом для підтвердження переможцем закупівлі відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 17 Закону № 922-VIII, з урахуванням вимог тендерної документації, є надання замовнику довідки, виданої Департаментом інформатизації МВС України (територіальним органом з надання сервісних послуг МВС України), щодо (не)притягнення до кримінальної відповідальності, відсутності (наявності) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.
Для підтвердження переможцем відсутності такої підстави для відмови як не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми, замовнику в тендерній документації не варто встановлювати такий спосіб документального підтвердження як надання довідки в довільній формі. Станом на сьогодні радимо вимагати повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» про те, що керівника* учасника процедури закупівлі / фізичну особу, яка є учасником до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
пов'язані статті
26 черв.
Оскаржено рішення про визначення переможця: чи зупиняються строки надання документів переможцем26 черв.
Практикум щодо дискримінаційних вимог у тендерній документації25 черв.
Чи наділене ДАСУ повноваженнями перевіряти дискримінаційні умови тендерної документації24 черв.
Відхилення тендерної пропозиції учасника на підставі визначеній абзацом 8 підпунктом 1 пункту 44 Особливостей24 черв.
Ризики зміни умов договору про закупівлю під час його підписання