ДП «МА «Бориспіль» у процесі підготовки змін до внутрішнього Положення про визначення очікуваної вартості предмета закупівлі зіткнулося з практичною проблемою, яка не врегульована Примірною методикою, затвердженою наказом Мінекономіки.
Йдеться про випадки об’єктивно обмеженої конкуренції (1–2 постачальники, унікальна інфраструктура, відсутність достатньої кількості цінових пропозицій), коли застосування стандартних методів є неможливим або формальним, а комбінований метод не містить алгоритму дій.
Такі закупівлі є регулярними, що обумовлює необхідність чіткого нормативного врегулювання.
Судова практика підтверджує, що ключовим є не формальне застосування Примірної методики, а наявність у замовника системного та документально підтвердженого підходу. Зокрема, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 200/1765/22 встановлено правомірність визначення очікуваної вартості на підставі власної методики замовника з належним обґрунтуванням. Водночас у справі № 560/19260/23 суд вказав на порушення у разі відсутності підтвердженого аналізу ринку.
Таким чином, сформувалася правова невизначеність: Примірна методика має рекомендаційний характер, але відсутність внутрішнього порядку створює ризики зауважень під час контролю.
У зв’язку з викладеним просимо надати роз’яснення:
Який підхід повинен застосовувати замовник для визначення очікуваної вартості у випадках об’єктивно обмеженої конкуренції, якщо Примірна методика не містить відповідного алгоритму?
Чи правильно розуміти, що у таких випадках замовник зобов’язаний врегулювати порядок визначення очікуваної вартості у власному положенні (з визначенням підстав, алгоритму та доказів), а після його затвердження всі дії повинні здійснюватися виключно відповідно до такого документа, без довільного відступу?
