Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 1 Закону товари - продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.
Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Відповідно під час визначення предмета закупівлі, замовнику доцільно керуватись вимогами Порядку визначення предмета закупівлі, затверджений наказом Мінекономіки від 15.04.2020 № 708 (далі – Порядок визначення предмета закупівлі).
Керуючись вимогами Порядку визначення предмета закупівлі, предмет закупівлі товарів визначається замовником згідно з пунктом 34 частини 1 статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.
В свою чергу пункту 6-1 розділу Х «Прикінцевих та перехідних положень» Закону визначає, що тимчасово, з 2022 року строком на 10 років, встановлюються такі особливості здійснення закупівель, якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тис. грн.
В даній нормі варто звернути увагу на умову «якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень». Дана умова говорить про те, що для визначення того чи необхідно застосовувати локалізацію до товару, який є в переліку локалізованих товарів, вартість товару необхідно додавати саме за кодом ДК, оскільки предмет закупівлі товари визначається за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.
Таким чином для того, щоб визначити чи застосовувати локалізацію до товару, який є в переліку локалізованих товарів, замовнику необхідно виходити з річної вартості предмета закупівлі такого товару за кодом ДК.
У описаному у заявці на консультацію випадку річна вартість предмета закупівлі "товару", який є в переліку локалізованих товарів, за четвертою цифрою коду ДК дорівнює або перевищує 200 тис. грн, а отже під час здійснення закупівлі такого товару замовник повинен застосовувати вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації виробництва.
