Необхідно звернутися до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
За бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
В свою чергу закупівельне законодавство не встановлює обов’язку нотаріально посвідчувати прямі договора з фізичною особою.
Відповідно з вище викладеного вбачається, що укладення договору з фізичною особою саме по собі не зумовлює обов’язку його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень ЦКУ, нотаріальне посвідчення договору є обов’язковим виключно у двох випадках:
- якщо це прямо передбачено законом;
- якщо сторони самі домовилися про нотаріальне посвідчення договору.
Отже, статус контрагента як фізичної особи не є самостійною підставою для нотаріального посвідчення договору. Тому радимо проаналізувати нормативно-правові акти, які регулюють предмет закупівлі, щоб з’ясувати чи (не)встановлюють вони окремих вимог щодо необхідності нотаріального посвідчення договору за відповідним предметом закупівлі.
