Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 510 ЦКУ визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статті 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 513 ЦКУ правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникнуло зобов'язання.
Отож, наведені норми визначають правові підстави зміни кредитора в зобов’язаннях.
В свою чергу, розглядаючи дане питання варто врахувати, що законодавство з публічних закупівель містить спеціальні норми, якими учасники закупівельного проуесу повинні керуватися при виконанні зобов’язань.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості) замовники, що зобов’язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 1 Закону замовники - суб’єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
Пункт 37 частини 1 статті 1 Закону передбачає, що учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об’єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
Отож, наведені норми закупівельного законодавства визначають окрему категорію – сторін договору – замовників та учасників, які після здійснення закупівлі стають контрагентами замовників.
Окрім цього, розглядаючи дане питання слід враховувати приписи бюджетного законодавства, яка визначає особливості реєстрації бюджетних зобов’язань в органах Казначейства.
Таким чином, з огляду на викладене, заміна сторони у зобов’язанні при виконанні договору про закупівлю, зокрема кредитора, суперечить закупівельному законодавству, оскільки договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного кодексу України, однак з урахуванням особливостей, визначених закупівельним законодавством, тобто між спеціальними суб’єктами.
