Чи існували нормативні підстави для не публікації додаткових угод на електроенергію у 2022 році, якщо закупівля була здійснена до введення воєнного стану?

правове регулювання здійснення закупівель в 2021 р., зокрема для потреб 2022 р., регулювалось положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон).

Так, згідно пункту 11 частини 1 статті 10 Закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме:

- повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та зміни до договору у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 41 цього Закону - протягом трьох робочих днів з дня внесення змін.Згідно наведених норм, замовник повинен після внесення змін до істотних умов договору, оприлюднювати додаткову угоду протягом трьох робочих днів.

Разом з тим, 28 лютого 2022 р. була прийнята Постанова Кабміну № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» згідно якої, а також Закону, в 2022 р. замовники здійснювали закупівлі.

Натомість жодного іншого нормативно-правового акту, на підставі якого здійснювались закупівлі не було прийнято.

Водночас розглядаючи дане питання варто звернутися до статті 58 Конституції України, яка визначає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.Водночас Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України визначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім цього, стаття 5 Цивільного кодексу України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, згідно наведених норм Конституції України, Цивільного кодексу України та позицій Конституційного суду України варто дійти до висновку, що новий Закон, як правило, не застосовується до правовідносин, що виникли до його набрання чинності.

З огляду на викладене, видається, що якщо замовником було здійснено закупівлю та укладено договір в 2021 р. згідно норм Закону, то і виконувати умови договору, а також виконувати приписи законодавчих норм щодо публікації додаткових угод, якими вносилися зміни до істотних умов договору, замовник повинен був згідно положень Закону, які були чинними на момент здійснення закупівлі/укладення договору, незважаючи на прийняття будь-яких нормативно-правових актів після здійснення такої закупівлі.