За результатами здійснення закупівель замовники, як правило, укладають договір / договір про закупівлю. І після укладення договору відносини між замовником та його контрагентом регулюються його умовами .
Проте, досить часто виникають ситуації, коли фактичні дії сторін виходять за межі укладеного договору / договору про закупівлю, зокрема виникають так звані «позадоговірні» зобов’язання.
У таких випадках між сторонами можуть виникати правовідносини, які вже не регулюються безпосередньо умовами договору / договору про закупівлю, а їх правова природа визначається нормами цивільного законодавства.
Саме тому виникає питання: що таке позадоговірні зобов’язання, у яких випадках вони можуть виникати та як замовнику мінімізувати ризики їх виникнення?
Що таке позадоговірні зобов'язання?
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦКУ однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 510 ЦКУ визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, наведені норми визначають правову природу зобов'язань та встановлюють, що одним із найпоширеніших підстав їх виникнення є договір.
Однак норми ЦКУ не містить визначення поняття «позадоговірні зобов'язання». Водночас ЦКУ містить Підрозділ 2 розділу 3 ЦКУ - недоговірні зобов’язання, в якому виділено наступні види недоговірних зобов’язань:
- зобов’язання із публічної обіцянки винагороди;
- зобов’язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;
- зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;
- зобов’язання із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
- зобов’язання із відшкодування шкоди;
- зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
До прикладу, позадоговірні зобов'язання при здійсненні закупівлі виникають у разі:
- постачання товару понад обсяги, визначені договором / договором про закупівлю (наприклад, електричної енергії, природного газу тощо);
- виконання додаткових робіт / послуг без укладеного нового договору / договору про закупівлю.
При цьому сам факт виникнення «позадоговірного зобов'язання» не свідчить про правомірність дій сторін, зокрема з огляду на положення цивільного та закупівельного законодавства.
Які правові наслідки для замовника та постачальника?
З аналізу положень ЦКУ видається, що сторони зобов’язані виконувати лише ті обов’язки, які прямо встановлені умовами договору. Тобто, зміст зобов’язання визначається умовами договору, а також імперативними нормами закону.
Водночас, як уже зазначалося, стаття 509 ЦКУ визначає, що зобов’язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) повинна вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати виконання такого обов’язку.
Разом з тим, при з’ясуванні правової природи «позадоговірних зобов’язань» варто звернутися до статті 1212 ЦКУ, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто керуючись даною нормою видається, що якщо поставка товару здійснена поза договором і не була належним чином погоджена сторонами, у замовника не виникає обов’язку оплати, а у постачальника – право вимагати оплату в межах договірних зобов’язань.
Таким чином, ключовим юридичним наслідком є те, що позадоговірне виконання зобов’язання (наприклад, постачання товару) не породжує автоматичного обов’язку замовника здійснювати оплату, якщо відсутні належні правові підстави.
Приміром, якщо постачальник поставив товар понад погоджений обсяг без внесення змін до договору / здійснення нової закупівлі, замовник має право відмовитися від його оплати як такого, що не охоплюється зобов’язаннями, які визначені в умовах договору / договору про закупівлю.
Аналогічний підхід застосовується і до договорів підряду та надання послуг: виконання робіт або послуг поза межами договірного обсягу без належного оформлення не створює автоматичного обов’язку їх оплати.
Водночас виконання робіт, надання послуг чи постачання товару поза межами умов договору / договору про закупівлю не позбавляє постачальника, виконавця або підрядника права звернутися до суду. За наявності визначених законом підстав він може вимагати від замовника відшкодування вартості фактично виконаного, поставленого чи наданого, якщо доведе виникнення відповідного позадоговірного зобов'язання.
Як уникнути виникнення позадоговірних зобов'язань?
Згідно абзацу 1 пункту 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості) замовники, що зобов’язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Водночас пункт 14 Особливостей передбачає, що закупівля відповідно до цих особливостей здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля, незалежно від її вартості, включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону.
Згідно зазначених норм замовники повинні належним чином планувати та здійснювати закупівлі на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року.
І тому з метою мінімізації ризиків виникнення позадоговірних зобов’язань замовнику доцільно дотримуватися наступних правил:
- своєчасне планування та проведення закупівель – недопущення ситуацій, коли потреба покривається поза чинним договором / договором про закупівлю;
- заборона фактичного постачання без чинного договору / договору про закупівлю, в тому числі, приймання товарів / робіт / послуг має здійснюватися виключно в межах договору / договору про закупівлю;
- контроль строків дії та лімітів договорів / договорів про закупівлю – постійний моніторинг залишків обсягів і фінансових зобов’язань.
Підсумки
Позадоговірні зобов'язання у сфері публічних закупівель виникають тоді, коли між сторонами фактично складаються правовідносини, які не охоплюються умовами укладеного договору. Такі ситуації можуть призвести як до виникнення судових спорів, так і до ризиків порушення бюджетного та закупівельного законодавства.
Саме тому замовникам та їхнім контрагента потрібно не допускати виконання робіт, надання послуг чи постачання товарів поза межами договору / договору про закупівлю.
Замовнику потрібно належним чином планувати та здійснювати закупівлі, а також контролювати належне виконання договорів / договорів про закупівлю.