Статті

Послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються у відповідності до закону – в яких видах послуг не потрібно застосовувати законодавство з публічних закупівель

1
225

Кожен нормативно-правовий акт поширює свою дію на чітко встановлені його вимогами межі. Наприклад, керуючись нормами Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. В той же час Закон містить і певні «лазівки», на які не розповсюджуються його законодавчі норми. 

Незважаючи на, здавалося б, чітко визначений перелік виключень до Закону, досі постає ряд питань та уточнень щодо можливості застосування того чи іншого випадку, передбаченого частиною 5 статті 3 Закону. Аналізуючи ряд рішень Органу Оскарження, Державної аудиторської служби та суду щодо тематики здійснення публічних закупівель у відповідності до законодавчих норм, слід підкреслити, що позиція цих органів також не завжди співпадає, в тому числі й щодо «лазівок» норм Закону із врахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості). Приклад аналогічної ситуації відображений у матеріалі «Як прийняти рішення щодо надання виправлення невідповідностей учаснику, якщо думка АМКУ та ДАСУ відрізняються»

Варто відзначити, що коли мова йде про здійснення закупівлі послуг у відповідності до договорів про медичне обслуговування населення, позиція Державної аудиторської служби та суду також відрізняються. Проте перш ніж зрозуміти як саме відстоюють свою думку вищезазначені органи, пропонуємо більш детально розібрати суть поняття «послуга за договором про медичне обслуговування населення», а також у яких випадках можна не застосовувати норми Закону, коли мова йде про такого роду послуги. 

Що варто вважати послугами за договором про медичне обслуговування населення? 

Згідно норм Закону «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі – Закон про охорону здоров’я), медичне обслуговування – діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та / або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням. 

Заклад охорони здоров’я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації. 

Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) – послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт. 

При цьому пацієнт – фізична особа, яка звернулася за медичною та / або реабілітаційною допомогою або медичною послугою та / або якій така допомога або послуга надається. 

На які послуги не поширюється дія Закону згідно пункту 18 частини 5 статті 3 Закону? 

Керуючись нормами пункту 18 частини 5 статті 3 Закону, дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: 

(...) 

18) послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються відповідно до закону. 

Аналізуючи статтю 18 Закону про охорону здоров’я, медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. 

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. 

Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України. 

Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». 

Відповідно до вищезазначеного, під послугами за договором про медичне обслуговування населення, варто розуміти певний перелік та обсяг медичних послуг, передбачений умовами такого договору, які надаються пацієнтам (фізичним особам). Варто відзначити, що перелік таких послуг напряму залежить від специфіки діяльності закладу охорони здоров’я, реабілітаційного закладу або фізичної особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Наразі пропонуємо поглянути на позицію суду з цього питання:

Звертаємо увагу, що згодом Північний офіс Держаудитслужби в особі управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з метою скасувати вищезазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду. Проте за результатами розгляду справи № 120/16344/23 від 18 квітня 2024 р. скарга залишилась не задоволеною, а попереднє рішення – без змін. 

Відповідно до вищезазначеного рішення, суд акцентував увагу на тому факті, що в даному випадку надання пацієнтам послуг з проведення паталогоанатомічних та гістологічних досліджень згідно умов конкретного договору про медичне обслуговування населення відбувається із залученням третьої сторони, а тому в даному випадку укладення договору на послуги з проведення паталогоанатомічних та гістологічних досліджень можна вважати виключенням, на яке не поширюється дія Закону, так як предметом закупівлі є послуги, передбачені умовами договору про медичне обслуговування населення. 

Отже позиція Державної аудиторської служби України та суду в даному питанні є повністю протилежною. У той же час для аудиторів такого роду рішення не є поодиноким випадком, в чому пропонуємо запевнитись, ознайомившись із наступним висновком. 

А тепер до практики Державної аудиторської служби України:

Аналогічна аргументація наведена також у висновках за результатами моніторингів Державної аудиторської служби України UA-M-2024-09-09-000021 по закупівлі UA-2023-12-13-022585-a та UA-M-2024-09-03-000016 по закупівлі UA-2024-07-30-000172-a. 

Аналізуючи вищезазначене, аудитори стверджують, що виключення пункту 18 частини 5 статті 3 Закону слід застосовувати лише коли мова йде про договір про медичне обслуговування населення. Проте рекомендуємо врахувати, що дане виключення розповсюджується на «закупівля послуг, що передбачені договорами про медичне обслуговування населення», а не на сам договір про медичне обслуговування населення. А тому в даному випадку позиція суду є більш доречною та законодавчо обґрунтованою у порівнянні із позицією Державної аудиторської служби. 

Підсумки 

Керуючись нормами законодавства, послугами за договорами про медичне обслуговування населення слід вважати послуги, у тому числі реабілітаційні, що надаються пацієнту закладом охорони здоров’я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачуються її замовником. 

Відповідно договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб пацієнтів у частині надання їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів надавачами медичних послуг. При цьому пацієнтом є фізична особа, яка звернулася за медичною та / або реабілітаційною допомогою або медичною послугою та / або якій така допомога або послуга надається. 

А тому згідно вимог пункту 18 частини 5 статті 3 Закону, дія Закону не розповсюджується на закупівлю послуг, що передбачені договорами про медичне обслуговування населення, які надаються безпосередньо пацієнтам в обсязі та на умовах, визначених таким договором. Таку ж позицію можна відслідкувати у судових рішеннях. В той же час рекомендуємо врахувати, що думка Державної аудиторської служби України відрізняється від вищезазначеного. 

Додатково зазначаємо, що закупівлю замовником послуг або товарів, з метою дотримання відповідних умов щодо підписання договору про медичне обслуговування населення, доцільно здійснювати керуючись вимогами Закону із врахуванням Особливостей. Адже виключення пункту 18 частини 5 статті 3 Закону стосується безпосередньо послуг, що надаються пацієнтам згідно умов укладеного договору про медичне обслуговування населення, а не таких послуг, що необхідні для його укладення. 

#медичний заклад#моніторинг закупівель#охорона здоров'я#спеціальні закупівлі#судова практика

пов'язані статті

Публічна офертаПолітика конфіденційностіДля авторівКонтакти

© 2025 TNDR. Освітня платформа у сфері публічних (державних) закупівель. ТНДР.

Visa & Mastercard