Один із способів визначення очікуваної вартості предмету закупівлі товарів чи послуг є отримання комерційних (цінових) пропозицій від виробників, офіційних представників (дилерів), постачальників тощо. Даний метод визначення очікуваної вартості найбільш поширений, який використовується замовником, так як при направленні комерційних (цінових) пропозицій замовник зазначає всі умови, які пов’язанні із предметом закупівлі та які можуть впливати на формування ціни за одиницю товару чи послуги, та відповідно на очікувану вартість предмету закупівлі. Комерційні (цінові) пропозиції, як правило направляються різним суб’єктам: товариствам з обмеженою відповідальністю, фізичним особам – підприємцям (надалі – ФОП) тощо, тобто тим про які відомі замовнику щодо здійснення діяльність за предметом закупівлі. І як показує практика охочих надати відповідь на такі запити замовника не завжди виявляється багато. І може статися така ситуація, що замовник на свій запити щодо надання цінової (комерційної) пропозиції на товар чи послугу може отримати лише пропозиції від ФОПів, і постає логічним запитанням: чи нараховувати ПДВ на ціни, які вказанні ФОПами у комерційних (цінових) пропозиціях для визначення очікуваної вартості предмету закупівлі чи ні?
У Конституції України закріплено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Статтею 128 Господарського кодексу України (надалі – ГКУ) визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Статтею 58 ГКУ, передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Також, у статті 50 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ) визначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Отже, за загальними нормами цивільного та господарського кодексів України визначений обов’язок для фізичних осіб, які мають на меті провадити підприємницьку діяльність здійснити державну реєстрацію як юридичної особи чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Порядок реєстрації фізичної особи - підприємця визначений положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (надалі – Закон про державну реєстрацію).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону про державну реєстрацію для державної реєстрації фізичної особи підприємцем подаються документи однією із яких є:
- заява про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, в якій може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та / або обрання спрощеної системи оподаткування або інформація про набуття особою статусу електронного резидента (е-резидента);
Тобто, за бажанням фізичної особи–підприємція, можна відразу подати і заяви про обрання спрощеної системи оподаткування чи про реєстрацію як платника ПДВ.
У свою чергу порядок та правила встановлення, сплати податків та зборів при обранні спрощеної системи оподаткування регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (надалі – ПКУ). Зазначеною главою 1 розділу XIV ПКУ передбачено, що ФОПи (наведемо інформацію, окрім ФОПів, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону "Про фермерське господарство") можуть бути трьох груп:
1 (перша) група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2 (друга) група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та / або населенню, виробництво та / або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
3 (третя) група:
- фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
- електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та / або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
- не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
- обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
Відповідно від обраної ФОПом групи платника єдиного податку ПКУ визначає ставку такого єдиного податку. Ставки єдиного податку для платників 1 групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), 2 групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), 3 групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для 1 групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для 2 групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
3) для платників 3 групи встановлюється у розмірі:
- 3 % доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
- 5 % доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Отже, беручи до уваги положення ПКУ, можна зробити висновок, що ФОП 1 та 2 групи сплачують єдиний податок у фіксованій ставці, а ФОПи 3 групи сплачують відсотки від доходу, єдине що такий відсоток буде залежати від того чи є ФОП платником податок на додану вартість (ПДВ) чи ні.
У свою чергу, ставка єдиного податку, визначена для 3 групи у розмірі 3 %, може бути обрана:
а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ відповідно до розділу V ПКУ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування;
б) платником єдиного податку 3 групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку;
в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником ПДВ відповідно до розділу V ПКУ.
Тобто, якщо ФОП є платником ПДВ, то останній має бути зареєстрований платником ПДВ в єдиному державному реєстрі платників податку на додану вартість. Реєстрація ФОП 3 групи у реєстрі платників ПДВ є добровільною, так як останній самостійно обирає таку форму оподаткування.
Якщо ж ФОП 3 групи не обирає таку систему оподаткування, то на нього не поширюються положення пункту 181.1 статті 181 ПКУ щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ у разі якщо протягом останніх 12 календарних місяців дохід від здійснення операцій з постачання товарів / послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ перевищує 1 000 000 гривень (1 млн. грн.) (без урахування податку на додану вартість), так як норми зазначеної статті не поширюються на осіб, які є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Що таке ПДВ? Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Розміри податку або операції, що не є об'єктом оподаткування, або звільненні від оподаткування визначенні у статтях 193 – 197 ПКУ.
Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що ФОП, який є платником єдиного податку 1, 2 та 3 групи за ставкою 5%, то такий ФОП не є платником ПДВ, водночас ФОП, який є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 3 % доходу та які є платниками податку на додану вартість є платником ПДВ.
Очікувана вартість предмету закупівлі: враховуємо чи не враховуємо ПДВ?
Наказом Мінекономіки від 18.02.2020 № 275 «Про затвердження примірної методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі» (надалі – Примірна методика), наведені рекомендації для замовників для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі товарів, робіт та послуг, закупівля яких здійснюється відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами) (далі - Закон).
Згідно пункту 2 розділу І Примірної методики, очікувана вартість - розрахункова вартість предмета закупівлі на конкретних умовах поставки із зазначенням інформації про включення / невключення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів.
Тобто, під час визначення очікуваної вартості предмету закупівлі замовник має врахувати чи включається / невключається до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інші податки і збори.
Як уже було попередньо описано у даному матеріалі положеннями ПКУ чітко встановлюються вимоги щодо розміри податку та унормовано, які операції не є об'єктом оподаткування, або звільненні від оподаткування визначенні. Тому, досить є логічним те, що якщо предмет закупівлі підлягає оподаткування, згідно норми ПКУ, то замовнику до очікуваної вартості предмету закупівлі слід включати податок на додану вартість.
Примірною методикою передбачені методи визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, а саме: 1) здійснення пошуку, збору та аналіз загальнодоступної інформації про ціну товару (тобто інформація про ціни, що містяться в мережі інтернет у відкритому доступі, спеціалізованих торгівельних майданчиках, в електронних каталогах, в електронній системі закупівель «Прозоро», тощо; 2) отримання комерційних (цінових) пропозицій від виробників, офіційних представників (дилерів), постачальників; 3) у разі обмеження конкуренції на ринку певних товарів та враховуючи їх специфіку при розрахунку використовуються ціни попередніх закупівель аналогічного товару та/або минулих періодів (з урахуванням індексу інфляції, зміни курсів іноземних валют).
Якщо ж замовником було скеровано декілька запитів для отримання комерційних (цінових) пропозицій від виробників, офіційних представників (дилерів), постачальників і такі пропозиції отримані лише від ФОПів, то в такому випадку замовнику потрібно проаналізувати такі цінові пропозиції на предмет того якої групи платника єдиного податку отриманні такі цінові пропозиції, а саме:
- якщо пропозиції отримані від ФОПів, які є платниками єдиного податку 1, 2 та 3 групи за ставкою 5%, то в такому випадку до ціни пропозиції таких ФОПів не включена сума податку на додану вартість;
- якщо ж пропозиції отримані від ФОПів, які є платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 3 % доходу та які є платниками податку на додану вартість, то в такому випадку до ціни пропозиції таких ФОПів включена сума податку на додану вартість, так як такі ФОПи є платниками ПДВ.
Визначаючи очікувану вартість предмету закупівлі замовнику також варто врахувати принципи публічних закупівель, які закріпленні у статті 5 Закону, одним із яких визначено, що недискримінація учасників та рівне ставлення до них.
Учасником закупівлі, керуючись приписами статті 1 Закону може бути фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об’єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію / пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі. А відтак у закупівлі можуть приймати участь учасники з різною системою оподаткування, в тому числі і ті, які є платниками податку на додану вартість так і ті, які не є платниками ПДВ.
Відповідно, якщо предмет закупівлі підлягає оподаткуванню, то визначаючи очікувану вартість лише по цінових пропозиціях ФОПів, які не є платниками ПДВ замовником не буде дотримано принципів здійснення публічних закупівель та у закупівлі зможуть прийняти участь лише ті учасники, які не є платниками податку на додану вартість.
Таким чином, відразу напрошується висновок, що у разі якщо замовник отримав комерційні (цінові) пропозиції для визначення очікуваної вартості предмету закупівлі лише від ФОПів, які є платниками єдиного податку 1, 2 та 3 групи за ставкою 5%, то в такому випадку до ціни пропозиції таких ФОПів не включена сума податку на додану вартість, а відтак замовнику слід до такої ціни додати 20% ПДВ.
Але, при вирішенні питання, яке досліджується у даному матеріалі, потрібно згадати про ще один із методів визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, а саме: здійснення пошуку, збору та аналіз загальнодоступної інформації про ціну товару (тобто інформація про ціни, що містяться в мережі інтернет у відкритому доступі, спеціалізованих торгівельних майданчиках, в електронних каталогах, в електронній системі закупівель «Прозорро», тощо).
Для чого замовнику застосовувати ще один метод запропонований Примірною методикою? Такі дії замовника будуть свідчити про вжиття заходів, які спрямовані на визначення очікуваної вартості, яка буде відповідати ринковій та буде справедливою по відношенню до учасників, які є платниками ПДВ.
Тому, рекомендуємо замовникам, які отримали комерційні (цінові) пропозиції лише від ФОПів, до ціни яких не включено податок на додану вартість при визначенні очікуваної вартості предмету закупівлі також додатково здійснити пошук, збір та аналіз загальнодоступної інформації про ціну предмету закупівлі, а саме: інформацію про ціни, що містяться в мережі інтернет у відкритому доступі, спеціалізованих торгівельних майданчиках, в електронних каталогах, в електронній системі закупівель «Прозорро» щодо еквівалентного товару / послуги та з урахуванням умов придбання товарів / послуг. Відповідно замовник додатково враховує такі відомості про ціну предмету закупівлі при визначенні очікуваної вартості закупівлі.
