Інтелектуальна власність є окремою правовою категорією, яка охоплює права на результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності, визначені законодавством України.
Водночас однією з підстав для проведення переговорної процедури закупівлі є необхідність захисту прав інтелектуальної власності, що визначено абзацом 5 підпунктом 2 пункту 13 Особливостей.
Для правомірного застосування цієї підстави замовнику недостатньо лише послатися на наявність об’єкта інтелектуальної власності. Необхідно встановити, які саме права інтелектуальної власності підлягають захисту, кому вони належать, яким чином вони набуті та чому саме їх наявність у конкретного суб’єкта унеможливлює надання відповідного предмета закупівлі іншими суб’єктами. Тому для належного обґрунтування закупівлі необхідно розглянути правові засади виникнення та переходу прав інтелектуальної власності, їх види, суб’єктів таких прав, а також способи їх документального підтвердження.
Правове регулювання права інтелектуальної власності
Згідно статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Водночас у статті 418 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) міститься визначення права інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншими законами.
Окрім цього, зазначена норма передбачає, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно норм ЦКУ особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майновими правами інтелектуальної власності є:
- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Що може виступати предметом закупівлі при необхідності захисту прав інтелектуальної власності?
Норми ЦКУ виділяють перелік об’єктів права інтелектуальної власності. Зокрема, згідно статті 420 ЦКУ об'єктами права інтелектуальної власності є:
- літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування напівпровідникових виробів;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
При цьому, умовно зазначені об’єкти розділяють на наступні групи:
- об'єкти авторського права (літературні, художні, аудіо-, відео- твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти);
- об'єкти суміжних прав (виконання твору, фонограма, відеограма, передача організації мовлення);
- об'єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки);
- засоби індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу (комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг, географічні зазначення);
- особливі об'єкти інтелектуальної власності (наукові відкриття, сорти рослин, породи тварин).
До прикладу, досить поширеними предметами закупівлі згідно розглядуваної норми, при здійсненні закупівель в попередній редакції пункту 13 Особливостей шляхом укладення прямого договору, були закупівлі коригування проектної документації.
Так, в закупівлі UA-2025-11-13-012470-a, яка проводилась у відповідності до попередньої редакції пункту 13 Особливостей, предметом виступало Коригування проєкту.
Замовник обґрунтовував застосування винятку тим, що проєктна документація є об’єктом авторського права, а роботи з її коригування пов’язані з необхідністю дотримання майнових прав на відповідну проєктну документацію.
Зокрема, замовник зазначав, що проєкт було виготовлено у 2012 році, а протягом усього часу проєктна документація коригувалася тією самою проєктною організацією.
Крім того, у процесі коригування виникла необхідність внесення змін до проєктних рішень у зв’язку зі змінами медико-технологічного завдання, технічних умов, вимог щодо рентгенозахисту, тепло- та газопостачання та інших технічних рішень.
Замовник зазначив, що всі визначені роботи з коригування проєктно-кошторисної документації технічно та економічно пов’язані з первинним договором.
У зв’язку з тим, що проєктна організація, за твердженням замовника, володіє необхідною інформацією щодо об’єкта та відповідними правами на проєктну документацію, замовник вважав, що виконання робіт іншим суб’єктом може призвести до порушення авторського права.
У межах моніторингу Держаудитслужба звернулася до замовника із запитом щодо документального підтвердження підстав для здійснення закупівлі без застосування конкурентної процедури.
Замовник надав, зокрема:
- договори на розроблення та коригування проєктної документації;
- договір про авторський нагляд;
- документи щодо проєктної документації;
- технічні умови;
- експертний звіт;
- кошторисну документацію;
- інші документи, які підтверджували обставини, викладені в обґрунтуванні.
За результатами здійснення закупівлі порушень не було виявлено.
Хто є суб'єктом права інтелектуальної власності?
Норми ЦКУ визначають суб'єктів права інтелектуальної власності, які можуть володіти та розпоряджатися правами на об’єкти інтелектуальної власності.
Згідно статті 421 ЦКУ суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші учасники цивільних відносин, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Наприклад, автор може створити комп'ютерну програму, але майнові права на неї можуть перейти до юридичної особи на підставі договору.
Тому для обґрунтування переговорної процедури замовнику необхідно встановити саме суб'єкта, який має необхідні майнові права, а не лише автора відповідного твору.
Документальне підтвердження наявності прав на інтелектуальну власність
Важливим при проведенні переговорної процедури закупівлі є документальне підтвердження підстави для здійснення закупівлі, яке повинно бути відображено в обґрунтуванні застосування переговорної процедури закупівлі, та завантажено в електронну систему закупівель.
Так, щоб з’ясувати, які документи варто вважати документальним підтвердження для здійснення закупівлі необхідно звернутися до спеціальних законів.
Зокрема, стаття 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).
За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім’я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства).
Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Суб’єкт авторського права для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери "С", обведеної колом - ©, поряд з яким зазначаються ім’я (найменування) суб’єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору.
Суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.
Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, здійснюється НОІВ відповідно до затвердженого Установою порядку з дотриманням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". На підставі рішення про державну реєстрацію авторського права на твір або рішення про державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, НОІВ видає відповідне свідоцтво.
Отож, за загальним правилом законодавство не зобов’язує якимось чином оформлювати своє авторське право, зокрема реєструвати його, оскільки авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
Однак автор твору може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі, про що видається свідоцтво.
І тому підтвердженням на авторське право може виступати свідоцтво, яке, в свою чергу, може слугувати документальним підтвердження для здійснення закупівлі при необхідності захисту прав інтелектуальної власності.
Щодо об’єктів права промислової власності застосовуються інші правила.
Зокрема, статтею 462 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом.
Отож, документальним підтвердженням здійснення закупівлі об’єктів права промислової власності (винаходи, промислові зразки, корисні моделі) на підставі абзацу 5 підпункту 2 пункту 13 Особливостей можуть бути патенти, свідоцтва.
Водночас необхідно перевірити чинність відповідного права та його належність саме тому суб’єкту, з яким замовник планує провести переговори.
Додатковим способом підтвердження належності майнових прав можуть бути договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Зокрема, вітчизняне законодавство дозволяє відчужувати майнові права інтелектуальної власності на підставі договорів.
Так, згідно зі статтею 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
- ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- ліцензійний договір;
- договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
- інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
До прикладу, виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Тому виключна ліцензія може бути одним із документів, який підтверджує правовий зв’язок між певним суб’єктом та об’єктом інтелектуальної власності та слугувати документальним підтвердженням для проведення переговорної процедури закупівлі згідно абзацу 5 підпункту 2 пункту 13 Особливостей.
Підсумки
- З 01.09.2026 для захисту прав інтелектуальної власності замовник застосовує переговорну процедуру закупівлі згідно з абзацом 5 підпункту 2 пункту 13 Особливостей.
- Предметом закупівлі при проведенні даної переговорної процедури закупівлі можуть бути об’єкти права інтелектуальної власності, які визначені в статті 420 ЦКУ.
- Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші учасники цивільних відносин, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
- Самого факту наявності об’єкта інтелектуальної власності недостатньо. Замовник має документально підтвердити належність майнових прав конкретному суб’єкту, їх зв’язок із предметом закупівлі та неможливість його виконання, поставки чи надання іншим суб’єктом без порушення таких прав.