Статті

(Не) можливість закупівлі «вживаних» товарів згідно закупівельного законодавства

2
352

Замовники для задоволення своїх потреб здійснюють закупівлі різноманітних предметів закупівель. В електронній системі закупівель можна зустріти величезний асортимент товарів, які придбають замовники.

В свою чергу, при закупівлі певних предметів закупівель в замовників виникають сумніви щодо можливості їх придбання. Так, до прикладу, певним замовникам для здійснення своєї діяльності іноді потрібно придбавати так звані «вживані» товари, зокрема такими предметами закупівлі досить часто виступають транспортні засоби.

Та чи існують законодавчі заборони щодо придбання «вживаних» товарів та, якщо ні, на що слід звернути увагу при їх придбанні, з’ясуємо далі.

Законодавчі норми щодо (не)можливості закупівлі «вживаних» товарів

Пункт 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) визначає, що предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 1 Закону товари - продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Як бачимо, закупівельне законодавство не виокремлює такі поняття як «новий» та / або «вживаний» товар. Також таких визначень не міститься, зокрема в цивільному законодавстві. Окрім цього, законодавство з публічних закупівель не містить заборон щодо придбання «вживаних» товарів.

Таким чином, можна зробити висновок, що замовники можуть здійснювати закупівлю «вживаних» товарів без жодних обмежень, таким самим способом, як і «нових» товарів.

Тобто здійснюючи закупівлі «вживаних» товарів замовники визначають предмет закупівлі, очікувану вартість предмета закупівлі, обирають вид закупівлі в такому самому порядку, що й для «нових» товарів.

Так, згідно з пунктом 3 розділу 1 Порядку визначення предмета закупівлі, який затверджений наказом Мінекономіки № 708 від 15.04.2020 предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 21 і 34 частини 1 статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.

Окрім цього, формувати тендерну документацію замовники повинні у відповідності до приписів пункту 28 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості) та статті 22 Закону.

Чи можна закупити «вживані» товари на підставі підпункту 6 пункту 13 Особливостей?

Підпункт 6 пункту 13 Особливостей передбачає, що придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. грн, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. грн, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. грн, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та / або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли відмінено відкриті торги через неподання жодної тендерної пропозиції для участі у відкритих торгах у строк, установлений замовником згідно з цими особливостями, у тому числі за лотом. При цьому предмет закупівлі, його технічні, кількісні та якісні характеристики, проект договору про закупівлю, а також вимоги до суб’єкта, з яким укладається договір про закупівлю, не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації (крім вимог, визначених пунктом 47 цих особливостей), та сума договору про закупівлю не може перевищувати очікувану вартість предмета закупівлі, зазначену замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, які відмінено через відсутність достатньої кількості учасників процедури закупівлі (учасника процедури закупівлі), з урахуванням прийнятного відсотка перевищення ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі над очікуваною вартістю предмета закупівлі, якщо такий прийнятний відсоток був зазначений у тендерній документації.

При цьому, дана норма також не містить жодних обмежень щодо здійснення закупівлі «вживаних» товарів. В свою чергу, єдиною умовою здійснення закупівлі згідно зазначеної норми є дотримання умов, які визначені в підпункті 6 пункту 13 Особливостей.

Проте, при здійсненні закупівлі згідно розглядуваною нормою замовникам слід врахувати, що, до прикладу, придбаваючи дві або більше одиниці «вживаного» товару замовникам навряд чи вдасться знайти абсолютно ідентичні товари в одного суб’єкта, з яким укладається договір про закупівлю.

В той же час, змінювати технічні та кількісні характеристики предмета закупівлі не дозволяє підпункт 6 пункту 13 Особливостей, оскільки зміна технічних та кількісних характеристик при укладенні договору про закупівлю згідно з підпунктом 6 пункту 13 Особливостей призведе до порушення зазначеної норми.

Тому в разі, коли замовник не зможе знайти суб’єкта, з яким укладатиме договір про закупівлю, для придбання «вживаних» товарів, на тих самих умовах, які були визначені в тендерній документації при проведенні відкритих торгів, які не відбулися, замовнику слід провести відкриті торги знову. Але кращим варіантом є проведення окремих відкритих торгів або ж поділ їх на лоти.

Чи потрібно застосовувати локалізацію при закупівлі «вживаних» товарів?

Здійснюючи закупівлі товарів замовники, як уже зазначалось, повинні керуватися приписами Особливостей, Закону та інших нормативно-правових актів.

Так, абзац 3 пункту 3 Особливостей передбачає, що під час здійснення публічної закупівлі відповідно до цих особливостей (крім випадків, передбачених абзацами четвертим - шостим цього пункту) замовники застосовують положення пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, крім підпункту 4 пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, з урахуванням положень, визначених цим абзацом. У разі здійснення замовником закупівлі робіт чи послуг, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товарів, визначених пунктом 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, вартість яких у складі предмета закупівлі дорівнює або перевищує вартісні межі, визначені абзацом першим пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, закупівля таких робіт чи послуг здійснюється з урахуванням особливостей, установлених пунктом 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Пунктом 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що тимчасово, з 2022 року строком на 10 років, встановлюються такі особливості здійснення закупівель, якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень:

1) замовник здійснює закупівлю товарів, визначених підпунктом 2 цього пункту, виключно якщо їх ступінь локалізації виробництва дорівнює чи перевищує:

у 2024 році - 20 відсотків;

…,

для товарів, які визначені в підпункті 2 зазначеного пункту.

Згідно приписів даної норми замовники при закупівлі товарів, які визначені в підпункті 2 пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, повинні застосовувати вимоги щодо локалізації.

Так, в статті «Чи застосовувати локалізацію до «вживаних» товарів» було зроблено висновок, що у разі закупівлі товару, який був «вживаний» та який включений до переліку товарів щодо яких застосовується ступінь локалізації виробництва визначеного підпунктом 2 пункту 6-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону, то замовник має підтверджувати ступінь локалізації виробництва такого товару та встановлювати відповідні вимоги у тендерній документації.

Тому здійснюючи закупівлю «вживаного» товару замовник повинен керуватися вимогами абзацу 3 пункту 3 Особливостей та пункту 6-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону щодо локалізації товару, оскільки законодавство не містить жодних виключень при застосуванні локалізації при закупівлі «вживаних» товарів.

Підсумки

Законодавство не забороняє здійснювати закупівлю «вживаних» товарів. При цьому, здійснювати закупівлю «вживаних» товарів замовники повинні в такому ж самому порядку, як і закупівлю «нових» товарів. Але варто враховувати та аналізувати чи може один постачальник задовольнити потребу в повному обсязі. Якщо ні, тоді краще проводити декілька закупівель або ділити відкриті торги на лоти.

пов'язані статті