Кінцевий бенефіціар учасника зареєстрований на тимчасово окупованій території – відхиляємо?
Як відомо, національне законодавство забороняє укладати договори та інші правочини з компаніями, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях. Водночас чи стосується дана заборона тих компаній, які не є зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях, однак кінцеві бенефіціарні власники яких є зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях? Дане питання розглянемо далі.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перевіряє інформацію про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, а якщо не може перевірити таку інформацію та вимагає відповідне підтвердження від учасника та документальне підтвердження від переможця процедури закупівлі.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник – це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та / або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є:
- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю / володіння);
- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю / володіння);
- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Водночас, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон) визначає особливості правового статусу тимчасово окупованих територій.
Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Стаття 3 Закону визначає, що тимчасово окупованою територією визначається:
- сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
- внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
- інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
- надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Отож, Закон не дозволяє здійснювати господарську діяльність саме юридичним особам, фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність на тимчасово окупованій території та, відповідно, укладати договори з такими суб’єктами господарювання.
З огляду на викладене, Закон не забороняє укладати договори та інші правочини з юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких є зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Зазначена заборона стосується виключно відносин з юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія.
Тому у випадку наявності в учасника – юридичної особи, який не є зареєстрованим на тимчасово окупованій території, кінцевого бенефіціарного власника, місцем реєстрації якого є тимчасово окупована територія в замовника відсутні підстави для відхилення такої тендерної пропозиції.
пов'язані статті
09 черв.
Що слід вважати належним обґрунтуванням продовження строку розгляду тендерної пропозиції та строку укладення договору з урахуванням практики ДАСУ05 черв.
Відхилення учасника процедури закупівлі, як такого що не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником04 черв.
Чи може відпустка, лікарняний чи інша причина відсутності уповноваженої особи бути підставою для продовження строку розгляду тендерних пропозицій03 черв.
Чи можна укладати договір на суму меншу, ніж ціна тендерної пропозиції переможця або пропозиції переможця відбору03 черв.
Що слід розуміти під оцінкою тендерних пропозицій та електронним аукціоном