Однією із основних передумов проведення закупівлі для замовника є аналіз актуальної цінової політики та визначення очікуваної вартості щодо необхідного предмета закупівлі. Відповідно такого роду дії дещо ускладнюються, коли предмет закупівлі містить не одну, а декілька позицій.
Якщо брати до уваги останній із рекомендованих етапів розділу ІІ Примірної методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженої наказом Мінекономіки від 18.02.2020 №275, то при формуванні очікуваної вартості потенційної закупівлі, замовнику доцільно обраховувати очікувану вартість кожного окремого предмета закупівлі.
Та чи має право замовник окрім загальної очікуваної вартості предмета закупівлі відобразити інформацію щодо очікуваної вартості кожної із його номенклатурних позицій окремо? Для початку пропонуємо зрозуміти яку саме інформацію щодо очікуваної вартості вимагає оприлюднити законодавство під час здійснення закупівлі.
Законодавчі вимоги щодо відображення очікуваної вартості під час здійснення закупівлі
Згідно вимог пункту 14 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості), запланована закупівля, незалежно від її вартості, включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон). У свою чергу частина друга статті 4 Закону зауважує, що у річному плані повинна міститися така інформація: … 3) розмір бюджетного призначення та/або очікувана вартість предмета закупівлі.
У відповідності до пункту 26 Особливостей, оголошення про проведення відкритих торгів повинно містити інформацію, визначену частиною другою статті 21 Закону з урахуванням цих особливостей. Згідно частини другої статті 21 Закону, оголошення про проведення відкритих торгів повинно містити наступну інформацію: … 4) очікувана вартість предмета закупівлі.
Прямої вимоги щодо необхідності відображення інформації про очікувану вартість предмета закупівлі безпосередньо в тендерній документації до закупівлі немає. Проте додатково звертаємо увагу, що базуючись на пункті 28 Особливостей, замовник в тендерній документації обов'язково зазначає інформацію про прийняття чи неприйняття до розгляду тендерної пропозиції, ціна якої є вищою, ніж очікувана вартість предмета закупівлі, визначена замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів.
Останнім абзацом пункту 28 Особливостей передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують нижню межу ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі. Більш детально щодо ризиків порушення норм даної вимоги пропонуємо ознайомитися у матеріалі «Заборона обмеження нижньої межі ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі: аналіз та приклади».
Як бачимо, жодна із вищеперелічених норм не вимагає від замовника відображати у закупівлі очікувану вартість окремих позицій предмета закупівлі – усюди фігурує лише таке поняття як «очікувана вартість предмета закупівлі». Більше того при зазначення будь-якого обмеження щодо нижньої межі вартості для окремих номенклатурних позицій предмета закупівлі це також можна розцінювати, як порушення вимог останнього абзацу пункту 28 Особливостей, про який йшлося вище.
Проте окрім вищезазначених вимог закупівельнику доцільно врахувати норми щодо граничних обмежень вартості предмета закупівлі, відображених у інших нормативно-правових актах, окрім Закону із врахуванням Особливостей.
Граничні обмеження верхньої межі вартості предмета закупівлі
Перелік основних вимог щодо встановлення та застосування граничних обмежень щодо певного переліку товару затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332 (зі змінами від 20.08.2021 № 892) (далі – Постанова № 332). Відповідно нормами даної постанови встановлено граничні суми для державних органів, а також установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, на певний перелік товарів, в тому числі:
- легкові автомобілі;
- придбання мобільних телефонів та їх утримання;
- персональний комп’ютер, крім захищеного від зовнішнього впливу;
- ноутбук, крім захищеного від зовнішнього впливу;
- комплект меблів для конкретного переліку посадових осіб;
- Меблі для обладнання робочих місць працівників (стіл письмовий, крісло офісне, стілець, шафа для одягу, шафа для паперів, сейф, стіл для комп’ютера);
- Теле- і радіоапаратура, відеотехніка для службових кабінетів.
Отже, вплив Постанови №322 розповсюджується на:
- державні органи, а також установи та організації, які утримуються за рахунок державного бюджету;
- конкретний перелік товарів, затверджених даною постановою;
- встановлення граничних обмежень саме верхньої межі вартості товару.
Враховуючи чергові зміни, внесені до Постанови №322, органам місцевого самоврядування з урахуванням затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2001 р. № 332 граничних сум витрат рекомендовано затвердити граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів.
Відповідно частина органів місцевого самоврядування виконала дану вимогу та затвердила такий перелік на місцевому рівні, наприклад:
Отже, державні органи, а також установи та організації, під час проведення закупівель за кошти державного бюджету на товари, що входять в перелік, затверджений Постановою №322, зобов’язані керуватися граничними обмеженнями, затвердженими даною постановою. Відповідно якщо на виконання вимог Постанови №322 органи місцевого самоврядування затвердили власні переліки граничних обмежень щодо вартості відповідних товарів, то під час використання виділеного цими органами місцевого бюджету, такі рішення також доцільно брати до уваги.
Підсумовуючи варто зазначити, що застосування вимог Постанови №322 відповідною категорією замовників та встановлення такого роду обмежень під час здійснення закупівлі щодо очікуваної вартості предмета закупівлі, в тому числі й щодо його окремих номенклатурних позицій, ніяким чином не порушують вимоги Закону із врахуванням Особливостей.
Більш детально щодо даної тематики можна ознайомитись у матеріалі «Граничні суми витрат (обмеження вартості) для певних предметів закупівлі». А як же бути, якщо вищестоящий орган або окрема організація бажають встановити обмеження щодо мінімальної очікуваної вартості певних предметів закупівлі?
Чи правомірно встановлювати обмеження нижньої межі очікуваної вартості окремої номенклатурної позиції?
Куди рідше та все ж частина уповноважених осіб стикаються із проблематикою, коли їх намагаються втиснути у певні «фінансові рамки» щодо вартості предмета закупівлі. Найбільш простим прикладом є виділення коштів на товар, як на основний засіб.
Згідно вимог підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Відповідно якщо на дану закупівлю переможець запропонує ціну, яка є меншою 20 тисяч гривень, то придбання такого товару не варто розцінювати, як придбання основного засобу. Проте якщо мова йде про бюджетну організацію, серед інформації у річному плані замовник зобов’язаний зазначити код економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ). При здійсненні закупівлі основних засобів використовують КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування», у той час як для товарів, що не є основними засобами, – КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». Тож при відображенні у річному плані КЕКВ 3110 та укладенні договору з вищезазначеним переможцем, Казначейська служба має право відмовити в реєстрації такого договору внаслідок виявлених порушень вимог статті 4 Закону, у частині невідповідності зазначеного коду економічної класифікації видатків бюджету.
Іншим прикладом є випадки, коли вищестоящий орган або керівництво організації видають розпорядження (накази, тощо) щодо встановлення обмежень нижньої межі вартості певного предмета закупівлі. Наприклад, виділяють кошти на закупівлю інтерактивних дошок для освітніх закладів і додатково уточнюють: що саме повинно входити в комплектацію таких товарів та те, що кожна з них повинна вартувати не менше визначеної суми.
На відміну від граничних обмежень щодо верхньої межі, встановлення обмеження щодо нижньої межі вартості номенклатурних позицій предмета закупівлі є прямим порушенням вимог останнього абзацу пункту 28 Особливостей, а саме: тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують нижню межу ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі.
В даних випадках доцільно звернути увагу на ієрархію законодавства у нашій країні – відповідно одна законодавчо-нормативна база має вищу юридичну силу у порівнянні з іншою. Відображення даного аспекту пропонуємо розглянути у витязі із рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі № 120/11968/23 від 26 квітня 2024 року:
«При цьому суд додатково зазначає, що наявність такої описки не свідчить про порушення вимог Закону № 922-VIII, як акта вищої юридичної сили у порівнянні з Порядком № 522, адже зазначений закон до обов`язкових реквізитів висновку відносить лише опис порушення законодавства у сфері публічних закупівель, яке виявлене за результатами моніторингу процедури закупівлі, тобто об`єктивну сторону правопорушення.»
Схожа позиція показана і в рішенні Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/11635/24 від 01 липня 2024 року:
«При цьому, враховуючи, що норми Закону України мають вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, першочерговому застосуванню підлягають норми Закону. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.»
Щоб прослідкувати структуризацію законодавства України від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили, варто звернути увагу на Конституцію України та статтю 9 розділу ІІ Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX. Відповідно вимоги Закону з урахуванням Особливостей мають куди вищу силу, ніж розпорядження місцевої влади або керівництва окремої установи. А тому при наявності суперечливих розпоряджень такого типу, доцільно перш за все керуватись вищими законодавчими вимогами, в тому числі вимогами Закону із врахуванням Особливостей, а також звернутись до відповідного органу чи посадової особи щодо неправомірності затвердження такого роду розпоряджень.
Підсумки
Законодавство не містить ні прямих заборон, ні вимог щодо зазначення в умовах закупівлі інформації про очікувану вартість окремих номенклатурних позицій предмета закупівлі. У той же час доцільно врахувати додаткові нюанси.
Коли мова йде про державні органи, а також установи та організації, які утримуються за рахунок державного бюджету, варто взяти до уваги норми Постанови №332, яка визначає перелік основних вимог щодо встановлення та застосування граничних обмежень вартості до затвердженого переліку товару.
Відповідно коли мова йде про обмеження нижньої межі вартості окремих позицій предмета закупівлі, такого роду дії та вимоги напряму порушують норми останнього абзацу пункту 28 Особливостей, а саме: тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують нижню межу ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі.
Також доцільно пам’ятати, що Закон з урахуванням Особливостей має вищу юридичну силу, ніж розпорядження та накази місцевих органів самоврядування або керівництва відповідних установ. А тому при наявності суперечливих рішень відповідних органів або посадових осіб щодо необхідності встановлення обмежень нижньої межі вартості окремих номенклатурних позицій чи предмета закупівлі в цілому, доцільно:
- першочергово враховувати норми вищого законодавства, в тому числі й Закону з урахуванням Особливостей;
- звернутись до відповідного органу чи посадової особи із роз’ясненням, що такого роду розпорядження (накази, тощо) напряму суперечать та порушують встановлені на рівні вищого законодавства вимоги.