1 червня — Міжнародний день захисту дітей

В далекому 1949 році на сесії Міжнародної демократичної федерації жінок в Парижі було засновано день захисту дітей, який призначили на 1 червня. Цю ініціативу підтримала організація ООН, визначивши його одним із важливих напрямків діяльності, адже діти – це майбутнє, і вони продовжитимуть справу побудови справедливого та кращого миру. Вже наступного року у 1950-му «Міжнародний день захисту дітей» відзначали в 51 країні світу. В Україні офіційний статус першого дня літа було зафіксовано у 1998 році після підписання відповідного Указу президента.

Це така коротка історична довідка, а якщо до справжніх спогадів, то з самого початку 2000-х у кожного спливуть в пам’яті моменти пов’язані із дитячими святами по всій країні у цей день – різноманітні дитячі заходи в парках, каруселі тощо. Хтось тоді сам приймав участь у таких святкуваннях і не було нічого краще за безкоштовне морозиво, хтось водив на них своїх дітей.

Дитина це цілий всесвіт, який кожен намагається огорнути піклуванням, надаючи дітям все найліпше: найкращий захист, найкраще виховання, найкращу освіту тощо. Виховання дітей це досить складна і відповідальна батьківська професія, освоїти яку не вдасться навіть за ціле життя. Ми вчимось розмовляти, переконувати дітей, мотивувати їх, спрямовувати на досягнення і так далі. І завжди, оцінюючи себе у батьківській ролі ми доходимо до висновку, що щось можна було зробити ще краще.

Кожен мріє виховати впевнену, самостійну і успішну людину, абсолютно підготовлену до будь-яких викликів життя. І 1 червня завжди гарний привід подумати над тим, як ми поводимось із дітьми, як повинні і обходитись та які нові практики можна впровадити, щоб зробити світ для наших дітей більш безпечним, щоб діти відчували любов і щастя, насолоджуючись всіма моментами. Давайте сьогодні розглянемо принципи виховання дітей в різних країнах світу, можливо якісь методи виховання вам стануть до вподоби.

У Великій Британії державна система побудована в цій країні так, щоб максимально врахувати інтереси дітей, надаючи їм підтримку та все найкраще. За кожну дитину у сім’ї, уряд виплачує кошти, які в достатній мірі забезпечують побут. Протягом усього періоду дорослішання дітям забезпечується безкоштовне медичне обслуговування. Коли доходить до отримання освіти держава надає позику на навчання. Окрема увага приділяється середовищу, в якому зростає малеча та підлітки:

• ніхто не може робити зауваження дітям, крім їхніх батьків і якщо незнайомець будь-яким чином зачепить  дитину це серйозний привід викликати поліцію
• однак є і вимоги до батьків, так, вважається недбалістю і може призвести до відповідальності, якщо дитина залишається дома наодинці аж до 12 років
• велике значення вони приділяють фізичному розвитку та намагаються привчати із до спорту.
• також британці намагаються більше хвалити дітей, додаючи їм впевненості та забезпечуючи підтримку

В Японії на першому місці самостійність та дисципліна, діти можуть спокійно гуляти містом, користуючись громадським транспортом, проте дотримуючись усіх правил. Тут із раннього віку дітей вчать шанувати старших, приносити користь суспільству, прищеплюють любов до праці. Азійська культура формує дітей в досить сурових умовах:

• велику ролі відіграє досягнення успіхів у будь-якій справі, а погані результати не вітаються;
• відпочинок, як такий тут відсутній, вільний час максимально розподіляється між всілякими гуртками, секціями, клубами тощо.
• а ще кілька років тому, в Японії законодавчо заборонили бити дітей.

Відносини між батьками і дітьми в скандинавських країнах достатньо демократичні і майже без заборон. У вихованні дітей акцент припадає на чесні відносини, готовність бути відкритим навіть на самі незручні теми. Велике значення приділяють здоров’ю і правам дитини. При цьому скандинавці сильно орієнтуються на бажання дітей та не обмежують своїх дітей в спонтанних діях. Якщо дитина втомилась і хоче трішки полежати посеред тротуару або магазину, чи розмалювати фарбами кімнату – будь ласка. Дитині дозволяють робити помилки, робити свій вибір, такі дії вони відносять до пізнання світу та формування особистості.

• фізичне покарання у них зовсім відсутнє, за такі методи виховання є сувора відповідальність для батьків - від величезного штрафу до ув’язнення;
• в півтора року батьки вже починають водити дитину до дитячого садочка, щоб скоріше розпочати соціалізацію;
• займаються спортом більше для задоволення, ніж заради результату чи нагород;
• у 18 років діти стають максимально самостійними, багато хто намагається жити окремо від батьків. В цьому віці також у більшості вступають до коледжу та одночасно влаштовуються на роботу для самозабезпечення.

Американському стилю виховання притаманна більша розслабленість у стосунках з дітьми, але при цьому зберігається таємнича жага до здійснення американської мрії.  Дітей з одного боку огортають увагою та любов'ю, а з іншого намагаються не порушувати їхні особисті кордони, дітей мотивують до самопізнання та самонавчання. Таким чином виникає не вимушена легкість до життя, в якому потрібно насолодитись кожним моментом. В той же час:

• особливої уваги приділяють патріотичному вихованню;
• батьки навчають дітей рівності;
• з раннього віку дітей вчать заробляти гроші, спершу це може виглядати як допомога, а далі вже як ділова пропозиція: вигуляти собаку, сходити в магазин, помити машину тощо.
• розвиток дітей відбувається по-різному, тож у американців діти можуть спокійно ходити в підгузках до 4 років.

Кожна країна зі своїм менталітетом, правилами і традиціями, проте всюди діти є центром уваги і для своїх батьків, і для державних інститутів. В наших силах виховати здорову, щасливу і впевнену в собі людини. Потрібно лише правильно будувати комунікацію та будувати відносити на почутті взаємної любові. Будьте другом для своєї дитини, із терпінням приймайте всі її забавки та питання, приділяйте якомога більше часу та намагайтесь домовлятись, а не примушувати.