Враховуємо законодавчі норми при встановленні вимог до технічних та якісних характеристик згідно національних стандартів при закупівлі природного газу

Ще одним товаром, при закупівлі якого замовники повинні враховувати вимоги абзацу 2 пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі – Особливості) є природний газ, закупівля якого є надзвичайно важливою для значної частини закупівельників. Тому сьогодні з’ясуємо, що замовникам варто врахувати при складенні тендерної документації, щоб не порушити вимоги Особливостей, зокрема абзац 2 пункту 29 Особливостей.

Згідно із Законом України «Про ринок природного газу» (далі – Закон) природний газ - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпчика і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Водночас якщо звернутися до положень Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 р. (далі – Кодекс), то в ньому зазначено, що відповідальним за якість газу є:

1. у точках входу (крім точок входу на міждержавному з’єднанні) – оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці  входу. У точках входу на міждержавному з’єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;
2. у точках виходу – оператор газотранспортної системи.

Як бачимо, відповідальними за якість газу Кодекс визначає виключно операторів суміжних систем,  суміжні газовидобувні підприємства та оператор газотранспортної системи.

Проте, як ми уже зазначали, згідно статті 12 Закону договір на постачання природного газу споживач укладає саме з постачальником.

В свою чергу, згідно з Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 Закону постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

У відповідності до вище викладеного постачальники (учасники процедури закупівлі) не зобов’язані підтверджувати відповідність якості природного газу, оскільки відповідальними за якість є оператори суміжних систем,  суміжні газовидобувні підприємства та оператор газотранспортної системи.

Водночас жоден нормативний документ не забороняє встановлювати такі вимоги, тому замовники можуть встановлювати такі вимоги у відповідності до Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Так, замовники можуть встановити наступні вимоги до якісних характеристик природного газу:

При цьому, замовникам варто враховувати, що зазначені вимоги не повинні суперечити нормам ДСТУ ISO 13686:2015 Природний газ. Показники якості (ISO 13686:2013, IDT), який діє на даний час.