Замовники відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) в тендерній документації поряд із зазначенням марки товару зобов’язані вказувати вираз «або еквівалент». Поряд з цим, окремі замовники вже з власної ініціативи у технічних характеристиках надають можливість учаснику запропонувати аналог товару. Чи правомірні такі дії замовника та які ризики чекають його на етапі розгляду тендерної пропозиції розберемо у статті.

Еквівалент та аналог: чи є тотожними поняттями? 

Еквівалент -  щось рівноцінне, рівнозначне, рівносильне; те, що повністю відповідає чому-небудь, може його замінювати або виражати (тлумачення із "Словника української мови").

Якщо звернутись до Митного кодексу України, то в статті 158 зазначено, що під еквівалентними товарами розуміються українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з переробки на митній території України.

Окрім цього, в статті 171 Митного кодексу України під еквівалентними товарами розуміються іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками українським товарам, вивезеним для переробки за межами митної території України.

Отже, якщо такі визначення перевести в площину публічних закупівель, то у випадку, коли учасник в складі тендерної пропозиції пропонує  еквівалентний товар, то  технічні та якісні характеристики такого товару повинні бути ідентичними, рівнозначними, такими, що повністю співпадають.