Практика Верховного Суду щодо виконання умов договору та внесення змін до нього 

Позиція Верховного Суду: Після завершення I етапу Виконавець приступив до виконання ІІ етапу робіт, який повинен був виконати протягом 3 місяців з дати завершення I етапу, тобто до 25.08.2023.  

Проектну документацію другого етапу робіт за Договором, виконану Товариством з обмеженою відповідальністю «В», Замовник отримав 15.09.2023. 

Однак, листом від 13.10.2023 № 1856 Замовник відмовився від прийняття робіт, виконаних позивачем на виконання Договору, пославшись на несвоєчасне і неякісне виконання Виконавцем вказаних робіт.  

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідний лист щодо відмови від прийняття робіт було направлено Замовником з перевищенням 15 денного строку, визначеного Договором, пунктом 5.3 якого передбачено, що у разі якщо виконані роботи щодо розробки проектної документації не відповідають умовам Договору, Замовник зобов`язаний протягом 15 календарних днів подати мотивовану відмову від прийняття документації разом з проектно-кошторисною документацією та двостороннім актом із переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання. 

У частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.  

До того ж, в адресованому Виконавцю листі від 13.10.2023 № 1856 Замовник просив виправити виявлені ним недоліки та надати проектну документацію на повторну попередню перевірку, а тому суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що у цьому листі, заявляючи про виявлені недоліки, Замовник фактично повідомив Виконавця про те, що в подальшому готовий прийняти проектну документацію та не відмовляється від Договору. 

… 

Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено, що посилання відповідача на обставини порушення позивачем строків виконання робіт та наявність недоліків у виконаних роботах не знайшли свого підтвердження, оскільки не доведені за допомогою належних доказів, та не свідчать про наявність істотних порушень зі сторони позивача, які б зумовлювали існування підстав для відмови від прийняття робіт, виконаних за Договором, тим більше, що другий етап робіт був виконаний Виконавцем, а Замовником своєчасно, тобто в узгоджені сторонами безпосередньо у самому Договорі строки, не надало мотивованої відмови від прийняття документації. 

…  

Отже, встановивши, що матеріали даної справи не містять ні доказів прийняття Комунальним некомерційним підприємством «Одеський регіональний клінічний противопухлинний центр» Одеської обласної ради» робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «В» на виконання Договору, ні доказів на підтвердження існування у відповідача обґрунтованих підстав для відмови від прийняття цих робіт, та враховуючи належне виконання Виконавцем свого обов`язку з передачі робіт, виконаних останнім за Договором, та безпідставність ухилення Замовника від прийняття вказаних робіт, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. 

Доводи скаржника про недобросовісні дії Виконавця та порушення строків виконання Договору саме з його вини, з посиланням на повідомлення Замовником відповідними листами про необхідність Виконавця переглянути закупівлю, яку проводить Державне підприємство «Медичні закупівлі України» у системі Прозоро за ідентифікатором № UA-2023-05-24-015025-а, де є технічні вимоги до предмету закупівлі, Суд вважає неспроможними, з огляду на те, що як встановлено судами, ні у Договорі, ні у Завданні на проектування, Замовником не було визначено конкретного обладнання (його технічних характеристик), яке знаходитиметься на об`єкті, лише було зазначено — «встановлення медичного лінійного прискорювача з енергією 6 МеВ закритого типу», що унеможливлювало Виконавця здійснити розрахунок радіаційного захисту приміщень. При цьому, на Замовника за Договором покладено обов`язок передати Виконавцю документи та інформацію, необхідні для виконання робіт, яка є в наявності у Замовника, та сприяти Виконавцю у виконанні робіт. Тому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідні посилання скаржника на відомості з тендерної документації (закупівля у системі Прозоро за ідентифікатором № UA-2023-05-24-015025-а) не можуть свідчити про належний та допустимий спосіб надання Замовником вихідних даних і не свідчать про отримання Виконавцем від відповідача вчасно повного обсягу інформації та документів, необхідних для належного проведення проектно-вишукувальних робіт за Договором. 

Позиція Верховного Суду: Верховний Суд погоджується з такими доводами ТОВ «А» та вважає неправильним висновок апеляційного суду про те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об’єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання додаткових угод не було, а договір про закупівлю не містить погодженої сторонами умови підтвердження наявності підстав для внесення змін до істотних умов договору та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов’язань, окрім належним чином засвідчених сертифікатом ТПП України обставин непереборної сили, з огляду на таке. 

… 

З наведеного системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що у цьому випадку передбачена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт або її окремих етапів, є істотною умовою договору про закупівлю. 

Згідно з пунктом 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які кореспондуються з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов’язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. 

… 

Отже, об’єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов’язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України. 

Верховний Суд зазначає про безпідставність звуження судом апеляційної інстанції тлумачення, передбачених пунктом 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», випадків допустимого продовження строку дії договору виключно до обставин непереборної сили. При цьому в своїх висновках щодо обов’язковості закладення у тендерній документації та у підписаному сторонами договорі визначення форми документального підтвердження обставин для внесення змін до договору з посиланням на роз’яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 та від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 апеляційний суд не враховує, що форма документального підтвердження об’єктивних обставин не визначена ані Законом України «Про публічні закупівлі», ані постановою КМУ № 1178, ані вказаними роз’ясненнями, оскільки вона залежить (є похідною) саме від обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов’язань, які не можуть бути відомі наперед учасникам правовідносин, що виключає можливість їх внесення в умови, зокрема, договору на етапі його підписання.  

Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов’язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).   

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій умовами пункту 3.1. договору сторони, зокрема погодили, що строки виконання робіт можуть переглядатися при виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин). 

У зв’язку із цим Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що: — форма документального підтвердження обставин (причин) для внесення змін до договору має одразу бути закладена у тендерній документації до закупівлі, щоб бути відомою всім потенційним учасникам закупівлі для забезпечення добросовісної конкуренції, та передбачена у підписаному сторонами договорі; — зміст договору про закупівлю містить лише один спосіб підтвердження настання таких обставин — пункт 8.3. договору — обставин непереборної сили, засвідчених належним чином.  

Натомість суд першої інстанції, встановивши, що пункт 3.1. договору містить також умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов’язань, а також дослідивши письмові докази документального підтвердження саме об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження (аномально висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 та аномально низький рівень опадів у вересні 2023), правильно керувався вимогами пункту 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, відмовляючи у задоволенні вимог прокурора. 

… 

Крім того, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду про відсутність на дату укладання додаткових угод законних підстав та документально підтверджених об’єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором за наявності в такому єдиної підстави для продовження такого строку — сертифікату ТПП України з приводу підтвердження обставин непереборної сили (за яким відповідач не звертався) — є хибними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не спростовують. 

Судом апеляційної інстанції не враховано, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов’язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (стаття 617 ЦК України), які роблять неможливим виконання зобов’язання в принципі, об’єктивні обставини (підстави) для продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю (пункт 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») є оціночною категорією та можуть бути підтвердженні будь-якими документальними доказами неможливості виконання умов договору щодо строку виконання зобов’язання на момент їх вчинення (укладення), навіть якщо такі докази подані після виникнення обставини, які вони засвідчують (підтверджують). 

Позиція Верховного суду: У цій справі № 927/444/24 прокурор звернувся з позовом оскільки вважає, що спірний договір та додаткові угоди до нього укладені з порушенням бюджетного законодавства за відсутності бюджетних асигнувань у рахунок фінансових зобов`язань, отже, в силу Закону є нікчемними, у зв`язку з чим просив припинити правовідносини між відповідачами за спірним договором. 

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання нікчемним укладеного між відповідачами договору №39-2023/вс від 22.02.2023, обгрунтовували свої висновки тим, що при його укладенні відповідачами дотримано вимог бюджетного законодавства.  

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний договір є довгостроковим, оскільки період виконання робіт передбачався більше одного календарного року. 

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2022 № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» передбачено 7 000 000,00 грн по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.  

Згідно з п. 4.1. договірна ціна по договору на 2023 рік становить 6 731 937,85 грн, без ПДВ, загальна ціна (тверда) і становить 7 149 000,00 грн, без ПДВ. 

При цьому строк дії договору до 31.12.2024, строк надання послуг по договору до 15.03.2024. 

Отже, на момент укладення договору бюджетні зобов`язання відповідача-1 на поточний 2023 рік відповідали його бюджетним асигнуванням, а тому у цьому випадку порушення вимог статей 23 у системному зв`язку із статтею 48 Бюджетного кодексу України відсутні. 

… 

Отже, наведені скаржником доводи свого підтвердження не знайшли, а тому не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень. 

Позиція Верховного Суду: Враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов`язання не було порушене принципалом (боржником). 

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону № 922-VIII за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов`язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон — Закон № 922-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 

1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 

3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону; 

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).  

Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору — після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53). 

При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 5.54). 

Отже, за висновками Верховного Суду у названій справі підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань (п. 5.60). 

… 

Враховуючи що акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами у листопаді та грудні 2023 року, січні та березні 2024 року, суди попередніх інстанцій правильно вказали на порушення позивачем обумовлених строків виконання робіт, втім факту невиконання підрядником робіт суди не з`ясували, а, навпаки, встановили виконання позивачем зобов`язань за основним договором в повному обсязі, прийняття відповідачем виконаних робіт без зауважень та заперечень, що підтверджується як актами приймання виконаних будівельних робіт, так і протоколом від 29.04.2024 технічної наради з питань виконання умов договору від 14.12.2022, та не заперечується, зокрема, відповідачем, у тому числі в касаційній скарзі.  

Крім того, за умовами п. 10.9.6 договору від 14.12.2022 забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону № 922-VIII, за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору протягом п`яти банківських днів з дня настання таких обставин. 

З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, суди попередніх інстанцій, здійснивши оцінку змісту договору від 14.12.2022, правомірно задовольнили позов та дійшли обґрунтованого висновку, що умови п. 10.9.6 передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем зобов`язань в повному обсязі протягом п`яти банківських днів з дня прийняття робіт, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов`язання, чого суди не встановили), а не неналежне його виконання. 

Позиція Верховного Суду: 105. Доводи скаржника в частині ненадання відповідачем доказів того, що він направив позивачу в строки, визначені пунктом 8.2 договору, повідомлення про початок форс-мажорних обставин (саме з тих підстав, які вказані в Сертифікаті Запорізької ТПП), з посилання на неврахування висновків Верховного Суду, Суд відхиляє з огляду на таке. 

106. У постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 Верховний Суд дійсно зазначив, що «неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).».

107. Водночас, посилаючись на вказаний висновок, скаржник залишає поза увагою, що цьому висновку передує посилання на інший висновок Верховного Суду, відповідно до якого про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

108. При цьому Суд зауважує, що постановою від 23.03.2023 у справі №920/505/22 частково скасовуючи рішення судів та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно встановити, зокрема, чи дотримався відповідач порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору (сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства), а також встановити наслідки такого повідомлення/неповідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення з`ясувати чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс -мажорних обставин.

109. У постанові від 27.06.2023 у справі №917/1175/22 зазначення про те, що «наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань» обумовлено не формуванням Верховним Судом правової позиції, а змістом пункту 9.2 договору, з якого й виходив апеляційний суд, констатувавши, що відповідач не надав жодних документів та доказів того, чому повідомлення іншої сторони договору (замовника) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропуском семиденного строку, встановленого договором, та виснуючи про те, що відповідач всупереч пункту 9.2 договору від 20.12.2021 вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

110. Натомість у цій справі, на відміну від наведеної справи, сторони не узгодили умов стосовно того, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, а навпаки в пункті 8.3, зі змісту якого виходив апеляційний суд, відхиляючи доводи позивача про неналежне повідомлення про настання форс-мажорних, передбачили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару*, не позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

111. Саме з огляду на погоджені сторонами умови договору (пункт 8.2, 8.3), які є відмінними від умов договорів у справах, на неврахування висновків в яких вказує скаржник, апеляційний суд вважав, що відповідач не позбавлений можливості посилатись на форс-мажорні обставини, йому достатньо було надати сам сертифікат, що виданий на підставі сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163 та фактично яким було легалізовано його дію на території України.

Позиція Верховного Суду: Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про внесення змін до договорів у зв’язку з істотною зміною обставин. 

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 

Відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанови КМУ № 1178

Пунктом 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов’язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. 

За змістом договорів поставки, їх укладено за результатами проведення закупівлі 09.10.2023 за № UA-2023-03-20-011413-а (за результатами відкритих торгів). 

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. 

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною, інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України). 

Частинами першою, другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. 

Відповідно до частини четвертої статті 652 ЦК України зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. 

Як визначено приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. 

Зважаючи на вищезазначене, суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду. 

Разом із цим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов’язання можуть змінюватися. 

Згідно зі частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. 

За змістом зазначених норм внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення). В іншому випадку буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 910/288/20 та від 09.03.2023 року у справі №914/3461/21, який (висновок) врахований судами попередніх інстанцій).

При цьому зміст наведеної норми (пункту 4 частини п’ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») цим висновкам не суперечить. 

Як встановлено судом першої інстанції, строк дії договорів поставки від 09.10.2023 визначено до 31.12.2023, тобто строк їх дії станом на день звернення позивача з позовом до суду закінчився. 

Водночас скаржник у своїх доводах не бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. З урахуванням вказаного та з аналізу змісту статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Суд дійшов висновку, що продовжити дію договору про публічну закупівлю (за наявності визначених законом випадків) можна лише, коли строк його дії не закінчився у встановленому законодавством порядку. Саме таке праворозуміння відповідатиме принципу правової визначеності. 

Позиція Верховного Суду: Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта). 

Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування — сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23. 

… 

Таким чином, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку. 

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду. 

Скаржник посилається як на істотні зміни обставин, що унеможливили своєчасно поставити товар за Договором, на збройний конфлікт в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща-Україна, у зв`язку з чим відбулася суттєва затримка поставок імпортних компонентів продукції та готових виробів, необхідних для виготовлення та поставки частини товару за Договором. 

… 

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, надаючи правову кваліфікацію обставинам, які виникли з 05.02.2024, та на які посилався позивач, та дійшов висновку про відсутність у них ознак зміни істотних обставин для цього конкретного випадку, оскільки умовами Договору станом на дату укладення (31.01.2024) сторони підтвердили наявність у позивача право власності на товар та обов`язок ТОВ «Д» поставити вказаний товар протягом 30 днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем, хоча позивач був обізнаний про строки доставки товару з Китаю «близько 60 календарних днів», про що позивач неодноразово повідомляв регіональні торгово-промислові палати ТПП, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами, зокрема й № 50/3 від 22.02.2024. Судом встановлено, що 114 дизель-генераторів 03.04.2024 були розмитнені у м. Дніпро, а 05.04.2024 поставлені АТ «Українська залізниця» у м. Фастів, що свідчить про те, що спірні дизель-генератори були поставлені позивачу протягом 59 днів, що свідчить про прогнозований характер строків поставки товару з Китаю. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що як станом до укладення спірного Договору, так і після його укладення для належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки товару в Україну, його комплектація триває близько 60-80 календарних днів, що й мало місце у цій справі. Отже, жодної істотної зміни обставин, під час виконання позивачем спірного Договору не відбулося. Наведене стало підставою для відмови у задоволенні позову щодо визнання додаткової угоди укладеною відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, які є спеціальними нормами, щодо визначення правових підстав внесення змін та доповнень до договорів про публічні закупівлі та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору у сукупності зі статтею 652 ЦК України. 

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані зі строками доставки товару з Китаю в Україну, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв`язку з істотною зміною обставин. 

Позиція Верховного Суду: 74. Умовами укладеного між сторонами договору, а саме його пунктом 6.2.1, передбачено право Замовника достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань за Договором, з повідомленням Виконавця не менше ніж за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання Договору. При цьому додаткова угода в такому випадку не укладається, а Договір вважається розірваним в односторонньому порядку Замовником з дати, зазначеної в письмовому повідомленні про одностороннє розірвання Договору, яке направляється на адресу Виконавця. 

75. Отже, єдиною підставою для дострокового розірвання Замовником договору в односторонньому порядку є факт невиконання або неналежного виконання Виконавцем прийнятих на себе зобов`язань.

76. При цьому, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, обов`язок доведення цих обставин (факту невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань) покладено саме на Замовника.

77. Дослідивши лист від 06.07.2023 за вих. №2868/01/05/23, в якому ДП «МТП «П» повідомило ТОВ «Ф» про розірвання договору на підставі пункту 6.2.1, суди зазначили, що він є відмовою Замовника від договору в односторонньому порядку, тобто одностороннім правочином про припинення договору.

78. З цього листа вбачається, що єдиною причиною розірвання договору стало невиконання позивачем заявки від 22.06.2023 №2573/01/202/23, а саме: незалучення позивачем вагоповірочного вагону або еталонного вантажу.

79. Однак, досліджуючи обставини, що стосуються заявки від 22.06.2023 №2573/01/202/23, колегія суддів апеляційного суду не встановила факту її невиконання позивачем.

80. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано виходив з такого.

81. Додатком №1 до договору є «Перелік та вартість послуг», додатком до якого є, зокрема, Калькуляція на послугу №1 — Періодична (державна) повірка залізничних вагонних ваг на колії № 2, 14, 15, 30, 48, 49 ДП «МТП «Южний».

82. Учасниками цієї справи визнається та не заперечується, що заявка від 22.06.2023 № 2573/01/202/23 стосується послуги №1 додатку №1 до договору.

83. Перелік витрат, які зазначені в калькуляції № 1, є досить конкретний та вичерпний, а саме: заробітна плата головного інженера; витрати на заробітну плату; нарахування на заробітну плату; витрати на відрядження; добові витрати; проїзд поїздом (Харків — Одеса, Одеса — Харків), вартість квитка; проживання; повірка залізничних вагонних ваг; прибуток; ПДВ 20%.

84. Однак, Калькуляція №1 не містить у своєму переліку таких витрат Виконавця як залучення вагоповірочного вагону або еталонного вантажу та вагової бригади.

85. При цьому, апеляційний суд врахував, що відповідний обов`язок (щодо залучення вагоповірочного обладнання) у ТОВ «Ф» виникає при виконанні інших послуг за Договором, зазначених під номерами 16, 17 та 18 додатку №1, що прямо відображено у змісті Калькуляції №8 і стосуються повірки автомобільних ваг, у той час як у даному випадку спірним є повірка залізничних ваг — послуга №1.

86. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, позивач не повинен був здійснювати дії щодо залучення вагоповірочного вагону або еталонного вантажу та вагової бригади при виконанні заявки від 22.06.2023 № 2573/01/202/23. Відповідно у ДП «МТП «П» були відсутні підстави для відмови від договору в односторонньому порядку (вчинення одностороннього правочину про розірвання договору) на підставі пункту 6.2.1 Договору.

Позиція Верховного Суду: 32. В силу приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі договору позивач зобов`язався виконати обумовлену договором роботу в строк встановлений у такому договорі, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи.

34. Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

35. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

36. Разом з тим колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

37. Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

38. Разом із тим, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39. Дослідивши обставини справи та надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням положень ст.ст. 73,74, 76, 77, 78, 86 ГПК України, суди встановили, що відповідач безпідставно відмовляється підписувати акти приймання виконаних робіт № 5, 6, до того ж, сторонами у додатку до договору (розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи) погоджено суму коштів на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, яка становить 2 905 628,10 грн та є включеною до договірної ціни, сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує зазначену суму.

40. У п.п.4.1.1, 4.1.2 договору сторони погодили, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

41. З урахуванням того, що відповідач безпідставно не підписав надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за вересень та жовтень 2023 року на загальну суму 3 650 770,59 грн, а також не надав мотивованої відмови від їх підписання (відмова відповідача визнана судом неправомірною), суди зробили висновок, що вказані роботи є прийнятими відповідачем 30.10.2023, з дати підписання між сторонами акту приймання робіт з ремонту (в експлуатацію), також, з вказаної дати належить обраховувати строк для проведення остаточного розрахунку у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт від суми актів № 1, 2, 3, 4, що у загальному розмірі складає 685 776,97 грн. Отже, всього оплаті підлягає сума за виконані позивачем роботи у розмірі 4 336 547,56 грн, доказів сплати вказаної суми відповідачем суду не надано. За таких обставин, наявні підстави для стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт.

Позиція Верховного Суду: 30. У договорі і додатку № 2 до нього сторони домовилися про ціну електричної енергії й обсяги її постачання споживачеві, а також у пункті 13.2 закріпили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, які передбачено статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі». 

31. За домовленості сторін, викладеної у пункті 13.4 договору, сторони погодили про те, що зміни та доповнення до договору можуть бути внесені у порядку, передбаченому чинним законодавством України, лише за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до договору, які є його невід`ємною частиною.

32. Умови щодо розірвання або припинення договору сторони обумовили у пунктах 13.5, 13.6 договору, а саме: споживач має право розірвати договір достроково в односторонньому порядку, повідомивши постачальника про це за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання; дія договору також припиняється у випадках анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальника; у разі зміни власника об`єкта споживача; у разі зміни електропостачальника. Натомість інших підстав для розірвання/припинення договору, у тому числі визначених пунктом 3.2.4 глави 3.2 розділу ІІІ Правил РРЕЕ, договір не містить.

33. За наслідком аналізу цих умов договору суд апеляційної інстанції виснував, що саме споживач — Підприємство має право розірвати цей договір достроково в односторонньому порядку за певних умов, а не постачальник — Товариство, як помилково наполягає останнє. Сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору відповідно до статей 3, 6, 627 ЦК України, цей договір у судовому порядку не визнаний недійсним. Підприємство не зверталося до Товариства про розірвання договору та припинення електропостачання, домовленості сторін у вигляді додаткових угод про також відсутні. Натомість у справі наявні докази звернення саме Товариства до Підприємства про розірвання договору і згодом припинення електропостачання. Тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виснував про те, що договір припинився саме за ініціативи Товариства, а не Підприємства, як наполягає скаржник з посиланням на пункт 3.2.4 глави 3.2 розділу ІІІ Правил РРЕЕ.

… 

35. Умовами пункту 7.2.11 договору передбачено, що забезпечення виконання повертається постачальнику після виконання постачальником договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», а також згідно з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання цих обставин.

36. Отже, договором установлені конкретні випадки, настання яких зумовлює повернення забезпечення виконання. Товариство повністю не виконало своїх зобов`язань по поставці Підприємству електроенергії в обсягах і в строки, погоджених у договорі, так само докази визнання результатів процедури закупівлі або договору недійсними також відсутні. Інших підстав для повернення забезпечення виконання договору він не містить.

37. Як установили суди обох інстанцій, Товариство не надало доказів звернення до нього Підприємства із висловлюванням незгоди незгоди/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної у повідомленні дати зміни умов договору відповідно до пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ, задля виснування про дострокове розірвання договору саме за ініціативою споживача, позаяк у зверненнях останнього йдеться лише про необхідність надати документи, що підтверджують зміну ціни у бік збільшення. При цьому суди правильно звернули увагу на наявність права у Товариства оскарження дій Підприємства зі спонуканням останнього до укладання додаткової угоди до договору, яким воно не скористалося.

38. У пункті 3.2.2 глави 3.2 розділу ІІІ Правил РРЕЕ передбачено, що зміна або розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.

39. З урахуванням цього суди правильно виснували про відсутність обставин, що зумовили обов`язок Підприємства повертати Товариству суму заставного внеску, адже у цьому випадку не настали випадки, передбачені пунктом 3.2.4 глави 3.2 розділу ІІІ Правил РРЕЕ, з урахуванням домовленостей сторін, викладених у пунктах: 13.2 договору (стосовно неможливості зміни істотних умов договору після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, які передбачено статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), 13.4 договору (щодо внесення змін і доповнень до договору лише шляхом оформлення додаткових угод), 13.5, 13.6 (стосовно порядку розірвання або припинення договору), 7.2.11 договору (щодо підстав повернення заставного внеску). До того ж, як правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій, сторони на власний розсуд визначили умови договору при його укладенні і докази визнання його недійсним відсутні.

Позиція Верховного Суду:  Що стосується висновків відповідача, які також підтримані судом апеляційної інстанції, про істотне порушення якості товару (надання постачальником сертифікату відповідності замість сертифікату якості та невідповідність вимогам маркування товару), Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке. 

… 

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 6.3.2 Договору № 253 сторони домовилися, що постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідатиме чинним нормам якості для товару даного виду, технічним вимогам, зазначеним у Специфікації (Додаток 1) до Договору. Постачальник повинен засвідчити якість товару, що постачається, належним чином оформленими документами, які надаються разом з товаром, а саме, сертифікатом якості. Постачальник зобов`язаний забезпечити відповідність якості товару встановленим нормам якості на даний товар. 

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ «Ф» передано Тернопільській міськраді спальні мішки за видатковою накладною від 25 листопада 2022 року № 253/1 у кількості 1350 штук та за видатковою накладною від 19 грудня 2022 року № 253 у кількості 3150 штук. Крім того, на підтвердження відповідності товару вимогам якості, які висуваються до певного виду товару, товариством надано гарантійний лист, яким останнє зобов`язується, як постачальник товару, поставити та передати у власність Тернопільській міськраді товар: спальні мішки, код 39520000-3 за ДК 021:20158 Єдиного закупівельного словника, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікації. Цим листом постачальник гарантував надання замовнику в строк до 08 грудня 2022 року належним чином оформленого документу, який засвідчує якість поставленого товару. 

Ураховуючи ту обставину, що замовником не визначено у Специфікації (Додаток 1) до Договору № 253 ніяких технічних умов чи норм якості до товару, 30 листопада 2022 року між ТОВ «Ф» та ДП «Львівстандартметрологія» укладено договір про надання послуг із підтвердження та оцінки відповідності № 22530987. При цьому, ДП «Львівстандартметрологія» є державним підприємством та підпорядковане Міністерству економіки України, на якому впроваджена та функціонує система управління якістю щодо надання послуг з оцінки та підтвердження відповідності, випробувань, метрології, стандартизації, яка сертифікована на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001. 

У строк, визначений у гарантійному листі, ТОВ «Ф» надало Тернопільській міськраді сертифікат відповідності від 07 грудня 2022 року № UA021.00214-22, виданий ДП «Львівстандартметрологія», з якого убачається, що продукція спальні мішки, що виготовляються серійно з 21 листопада 2022 року до 06 грудня 2023 року, відповідають вимогам ДСТУ EN 13537:2008 «Мішки спальні. Вимоги» (EN 13537:2002, IDT). Термін дії сертифікату відповідності становить з 07 грудня 2022 року по 06 грудня 2023 року. 

З матеріалів справи убачається, що цей сертифікат відповідності видано на підставі: протоколу випробувань продукції від 06 грудня 2022 року № 149-Л/22 та висновку органу оцінки відповідності ДП «Львівстандартметрологія» щодо сертифікації продукції від 07 грудня 2022 року. 

… 

З наведеного вище висновується, що сертифікат якості і сертифікат відповідності це документи, які підтверджують відповідність товару (продукції) вимогам нормативного документа. Головна відмінність між цими документами є суб`єкт його видання. Так, сертифікат відповідності може бути виданий тільки спеціальним органом оцінки відповідності, який є сторонньою незалежною організацією по відношенню до виробника. Вимоги до оформлення і змісту сертифікату відповідності регламентовані окремими нормативними документами (зокрема ДСТУ EN ISO/ІЕС та ін.). Поряд з цим, сертифікат якості видається безпосередньо організацією-виробником продукції/товару і вимоги до його оформлення та змісту можуть бути викладені у нормативному документі на продукцію (товар) або встановлені у відповідному договорі. 

Повертаючись до обставин цієї справи та враховуючи той факт, що Тернопільською міськрадою, як замовником, у Специфікації (Додаток 1) до Договору № 253 ніяких технічних умов чи норм якості до товару (спальні мішки) не визначено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Ф» було надано Тернопільській міськраді разом з товаром належний документ стосовно якості товару, а саме: сертифікат відповідності № UA021.00214-22 на серійне виготовлення спальних мішків з 21 листопада 2022 року до 06 грудня 2023 року, виданий ДП «Львівстандартметрологія». При цьому, такий сертифікат відповідає змісту та меті вимоги про надання документів на підтвердження якості відповідного товару.