Органи Казначейства та їхні повноваження при здійсненні закупівель 

При здійсненні публічних закупівель органами, які відіграють важливу роль є органи Казначейства, які, зокрема здійснюють реєстрацію бюджетних зобов’язань та платежі із рахунків замовника згідно з узятими фінансовими зобов’язаннями за договорами про закупівлю. 

Водночас в замовників при здійсненні закупівель досить часто виникають суперечки із органами Казначейства при реєстрації бюджетних зобов’язань та при здійсненні платежів із рахунків замовника. 

Зокрема, органи Казначейства досить часто відмовляються реєструвати бюджетні зобов’язання та здійснювати платежі, якщо, приміром, на переконання органів Казначейства, замовником було допущено певні порушення при здійсненні закупівель. 

Та чи є в органів Казначейства такі повноваження? Щоб відповісти на дане питання необхідно визначити правовий статус органів Казначейства та з’ясувати, які повноваження є в органів Казначейства при реєстрації бюджетних зобов’язань та здійсненні платежів. 

Правовий статус органів Казначейства 

Основним документом, який визначає правовий статус органів Казначейства є Бюджетний кодекс України. Частина 1 статті 43 Бюджетного кодексу України передбачає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. 

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. 

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку. 

Окрім цього, повноваження органів Казначейства визначені в Положенні про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабміну від 15 квітня 2015 р. № 215 (далі-Постанова №215). 

Згідно пункту 1 Постанови №215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. 

Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку. 

Пункт 3 Постанови №215 визначає, що основними завданнями Казначейства є: 

1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах. 

Які повноваження в органів Казначейства при здійсненні публічних закупівлях? 

Законодавство наділяє органи Казначейства певними повноваженнями при реєстрації бюджетних зобов’язань та при здійсненні платежів із рахунків замовника. 

Так, органи Казначейства здійснюють реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань згідно положень Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджений наказом Мінфіну від 02.03.2012 № 309 (далі – Порядок №309). 

Згідно абзацу 1 пункту 2.1 Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України. 

Водночас строки реєстрації бюджетних зобов’язань визначені в пункті 2.2 Порядку №309. 

В свою чергу, пункт 2.10 Порядку № 309 визначає випадки, в яких органи Казначейства не реєструють зобов’язання, зокрема у разі:  

• відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом;  
• відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання;  
• відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження); 
• невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;  
• відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель;  
• недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;  
• недотримання вимог щодо оформлення поданих документів. 

Окрім реєстрації бюджетних зобов’язань, законодавство наділяє органи Казначейства певними повноваженнями при здійсненні платежів згідно з узятими фінансовими зобов’язаннями. 

Повноваження органів Казначейства при здійсненні платежів згідно з узятими фінансовими зобов’язаннями визначені Законом України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон). 

Так, відповідно до частини 1 статті 7 Закону Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. 

В свою чергу, згідно пункту 1 частини 2 статті 7 Закону до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність річного плану, договору про закупівлю та звіту про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель, що підтверджують проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та за результатами якої укладено договір про закупівлю. 

Окрім цього, пункт 2 частини 2 статті 7 Закону не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов’язанням за договором про закупівлю у випадках: 

• відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених пунктом 1 цієї частини; 
• відміни процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 
• набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним; 
• оскарження відповідно до статті 18 цього Закону на період призупинення процедури закупівлі; 
• наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону. 

Перевірка наявності документів, зазначених у пункті 1 цієї частини, проводиться шляхом перегляду документів, розміщених в електронній системі закупівель. 

Отож, відмовити у здійсненні платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов’язанням органи Казначейства можуть виключно у випадках, які визначені в пункті 2 частини 2 статті 7 Закону. 

Натомість в інших випадках в органів Казначейства відсутні повноваження відмовити замовнику у здійсненні платежів. 

Таким чином,  замовникам при виникненні суперечок із органами Казначейства при реєстрації бюджетних зобов’язань та при здійсненні платежів із рахунків замовника слід керуватися вище розглянутими нормами та, в разі необхідності, відстоювати свою позицію.