Гарантійний строк – 12 місяців на послуги з поточного ремонту дорожнього покриття проїзної частини, який визначений проектом договору про закупівлю є порушенням норм діючого законодавства

Витяг з рішення суду: Щодо висновку про порушення позивачем вимог пункту 17 Постанови № 1178 та вимоги частини 1 статті 41 Закону № 922, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідачем указано, що при проведенні моніторингу закупівлі № UA-2023-05-15-002717-a встановлено, що пунктом 7.3 розділу 7 укладеного за результатом проведення закупівлі договору встановлено гарантійний термін на виконані послуги - 12 місяців з дня підписання сторонами акту КБ-2В та довідки КБ-3, що суперечить вимогам 6 частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та свідчить про порушення замовником вимог пункту 17 Постанови № 1178 та вимоги частини 1 статті 41 Закону № 922.

Так, у проекті договору, наданого позивачем, указано, що гарантійний термін на виконані послуги становить 12 місяців з дня підписання сторонами акту КБ-2В та довідки КБ-3 (пункт 7.3 Розділу 7 проекту Договору).

Також і в договорі № 77 від 31.05.2023, укладеному між позивачем та ТОВ "ЖИТЛОШЛЯХБУД", передбачено, що гарантійний термін на виконані послуги становить 12 місяців з дня підписання сторонами акту КБ-2В та довідки КБ-3 (пункт 7.3 Розділу 7 Договору).

Отже сторонами погоджено гарантійний термін на виконання робіт, який попередньо був запропонований у проекті Договору.

Проте у частині 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Також відповідно до пункту 17 Постанови № 1178 договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України, з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

За приписами частини першої статті 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Також відповідно до пунктів 4.13 та 4.14 СОУ 42.1-37641918-128-2019 «Настанова щодо приймання робіт з поточного ремонту автомобільних доріг загального користування»:

4.13 Після приймання робіт з поточного ремонту генеральний підрядник надає замовнику гарантійний паспорт на прийняті роботи з вказаним мінімально допустимим строком експлуатаційної придатності елементів дороги;

4.14 Мінімально допустимі строки експлуатаційної придатності елементів дороги визначаються для основних конструктивних елементів об`єкта відповідно до дотатку Е та відліковуються з дати підписання Акту приймання робіт.

Згідно з додатком Е СОУ 42.1-37641918-128-2019 мінімально допустимі строки експлуатаційної придатності покриття з асфальтобетону складають 3 роки.

Отже зазначення в пункті 7.3 розділу 7 укладеного за результатом проведення закупівлі договору гарантійного терміну на виконані роботи - 12 місяців з дня підписання сторонами акту КБ-2В та довідки КБ-3, є порушенням норм діючого законодавства.

Висновки суду першої інстанції про те, що норми Постанови № 1178 та Закону № 922 відсильні до Цивільного кодексу України та Господарського кодексів України саме в частині порядку укладення договору, а не самих умов договору, не є нормативно обґрунтованими, оскільки порядок укладання договору включає у собі погодження всіх істотних умов договору.

Так, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір уважається укладеним, якщо між сторонами, у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Детальніше у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 р. по праві справа № 520/23652/23.