З днем незалежності, Україно!

Сьогодні, 24 серпня, українці відзначають День Незалежності, що знаменує перемогу нашого народу в одвічній боротьбі за свободу та власну державність. Український народ пройшов довгий і складний шлях до здобуття самостійності. Змінювались часи, і форми існування нашої держави були різними —Київське князівство, Козацтво, діаспора, підпільні рухи, УНР тощо. Однак усе це допомагало передавати культурний код із покоління в покоління. Загартовуючись у супротиву формувались засадничі принципи та цінності, що стали ядром української ідентичності, такі як: єдність, власна культура, відкритість світу, незламність духу.

Тридцять три роки тому, коли було проголошено Акта незалежності розпочалась нова епоха в історії розвитку нашої Батьківщини, зі своїми викликами та випробуваннями. І в 2024-му році, ціною надзусиль українці відстоюють свою державну та право самостійного визначення її майбутнього. Кожен громадянин України сьогодні є частиною боротьби, і в цей день ми не святкуємо, а дякуємо один одному, завдячуємо захисникам та захисницям, вшановуємо героїв, віримо у перемогу та продовжуємо стояти.

І пам’ятаємо, що, навіть, після самої темної ночі настає світанок. Зараз кожен на своїй ділянці виконує найскладнішу роботу, і якщо стає неймовірно важко, не варто втрачати надію, потрібно віднаходити внутрішні сили, щоб рухатись далі. Такою опорою завжди є і будуть наші національні скарби - символи, які несуть в собі вікові традиції української цивілізації. Вони нагадують і про героїчні сторінки нашої історії, і про не просте минуле, в якому таки вдалося здобути перемогу: герб, прапор, гімн. Якщо тільки вдивитись та вслухатись у їхню велич, особливо в тяжкі моменти, ви обов’язково отримаєте заряд додаткової неймовірної сили енергії.

А нижче декілька історій про те, як ці символи створювались та що означають.

Герб

Тризуб має прадавні корені та згадки про нього можна віднайти в найстаріших історичних джерелах. Про походження українського герба Тризуба існують різні теорії, жодна з них не є загальновизнаною, але можна виділити декілька цікавих тлумачень: сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою. Але найбільш красиве та наповнене сенсом наступне - Тризуб є зображенням Триглава або Рода. З правого боку розміщується чоловіче начало, з лівого — жіноче начало посередині — Перун, який символізує народження і смерть. Вважають, що тризуб — це символ Божественного світу, тому князі і правителі вибирали його знаком влади, проголошуючи себе намісниками Бога на землі.

Зображення цього знаку можна було побачити всюди: монети, печатки, перстні-печатки, пломби, прикраси на мечах, знаряддя праці, посуд і навіть цегла. Тризуб постійно зазнавав змін і перевтілень. Науковці доводять це артефактами, ось наприклад, у Святослава Великого (Князь Київський 945 – 972 рр.)  на печатці було зображення двозуба:

Пізніше Володимир Великий (979-1015) вдосконалив герб, додавши ще один зубець, а після хрещення Русі додав горизонтальну лінію до середини, аби зобразити хрест. Саме за часів Володимира тризуб набув звичного нам образу.

У 1917 році, в період відродження української державності, питання герба постало як нагальна потреба. Було запропоновано визначити тризуб гербом Української Народної Республіки (1917-1921). Тож, тризуб із хрестом над середнім зубом з’явився на перших 100 карбованцях, випущених УНР.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб як малий державний герб, був затверджений Постановою Верховної Ради України  19 лютого 1992 року. Конституція України закріпила цей символ нашої держави 28 червня 1996 року.

Прапор

Раніше український прапор можна було побачити лише біля державних або адміністративних будівель. Сьогодні ж він майорить усюди — на балконах житлових будинків, у приватних дворах, на автомобілях, у кафе по всьому світу. Це символ єдності та боротьби за свободу.

Якщо до історії, то у давньослов'янські часи прапор був важливим атрибутом, що вказував місце збору воїнів та готовність війська до бою. Історія нашого прапора сповнена цікавих фактів та легенд про синьо-жовті кольори, які супроводжували українців у різні епохи — і в часи труднощів, і в періоди розквіту.

Перше поєднання синьо-жовтих кольорів згадується ще о 13 сторіччі. Тоді князь Данило Галицький подарував місту Львову герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі.

У 1917 році під цим прапором відбулася маніфестація солдатів-українців у Петрограді. Прапори з’явилися в Києві, Одесі, Харкові, також частина кораблів Чорноморського флоту підняла український прапор, зокрема есмінець "Завидний" під керівництвом Івана Прокоповича.

22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. За часів Гетьманаства Павла Скоропадського порядок кольорів змінили на синьо-жовтий, який залишається таким і досі.

Існує міф про розміщення кольорів на прапорі, нібито перевернувши їх, можна змінити долю нації.  . Так, за книгою “І-цзин”, синьо-жовтий прапор утворює гексаграму “Пі”, на якій вода заливає вогонь» і уособлює занепад. Якщо кольори перевернути, утвориться — гексаграма «Тай», яка означає розквіт. У сучасному світі синій символізує небо, а жовтий — золоті колосся.

У радянські часи синьо-жовтий прапор був заборонений і з'явився лише 14 березня 1990 року в місті Стрий, а згодом у Тернополі, Львові, Житомирі. В липні того ж року прапор урочисто підняли над Київською міською радою.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний Прапор України. А найбільший прапор розгорнули в Бахмуті у 2014 році — він важив 300 кг і мав площу 2400 м².

Гімн

У 1862 році, на одному із заходів у Павла Чубинського, сербські студенти заспівали свою патріотичну пісню, що надихнула його на написання вірша “Ще не вмерла Україна”. Наступного року цей вірш вперше надрукувало львівське видавництво “Мета”. Слова настільки вразили греко-католицького священика Михайла Вербицького, що він створив до них музику. Перше повноцінне виконання гімну відбулося в 1865 році на концерті на честь Тараса Шевченка.

Уперше в радянські часи гімн був виконаний у 1989 році на сцені фестивалю “Червона рута” Василем Жданкіним, Віктором Морозовим та Едуардом Дачем. Виконання, хоча й без пишного оркестру, було символічним і щирим.

У незалежній Україні Верховна Рада затвердила музичну редакцію пісні “Ще не вмерла Україна”. А 6 березня 2003 року парламент ухвалив Закон “Про Державний Гімн України”, офіційно затвердивши пісню зі зміненою першою строфою: “Ще не вмерла України і слава, і воля”.