Відмова від реєстрації бюджетного зобов’язання – ситуація з неприємних, тим не менше потрапити у неї не так вже й складно. Та все ж перелік причин для отримання такої відмови доволі чіткий та затверджений на законодавчому рівні.  

Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Мінфіну від 02.03.2012 № 309 (далі – Порядок №309), орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань, бюджетних фінансових зобов’язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про міжнародні договори України», законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку. А тому можна зробити висновок, що повноваження органу Казначейства є обмеженими у відповідності до норм, встановлених конкретним переліком законодавчо-нормативних актів. 

Звертаючи увагу на пункт 2.10 глави 2 Порядку № 309, органи Казначейства не реєструють зобов’язання у разі: 

  • відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом; 
  • відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання; 
  • відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження); 
  • невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми; 
  • відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель; 
  • недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами; 
  • недотримання вимог щодо оформлення поданих документів.